Моя дочка давно очень хочет ролики. Но, по определенным причинам, ей пока нельзя заниматься спортом. Дочка грустила, и на мое редложение купить ей подарок на окончание 4-го класса выбрала такую спортивную Барби) А для активной девушки - оригинальные украшения: "Афтограф" в волосах и "Горох" с ониксом на руке. (как браслет он смотрится  замечательно).

А мої лялечки можуть розповісти про дружбу. Ту, якій не можуть завадити ні відстань ні час.
Колись, давно, у радянські часи серед школярів було модно листуватися із однолітками із братніх соціалістичних країн. Тоді восьмикласниця Марійка взяла у сусідки по парті, яка вже мала з ким листуватися, адресу польської дівчинки Лілі. В одному з її наперших листів Ліля прислала листівку із власноруч виготовленою листівкою - лялькою у етностилі. Ця листівка років з 30 жила за склом серванта, намальовані кульковою ручкою візерунки на рукавах блузки лялечки полиняли від часу, картонна основа посіріла і листівка переселилася в коробочку, до багатьох інших листівочок, засушених квітів, листочків, закладок, малюночків та листів, які дівчата, а тоді вже й дорослі жінки надсилали одна одній. Зараз Марії 55, це моя мама.
Пані Лілії стільки ж, в неї двоє дорослих дітей - моїх однолітків. Я познайомилася з ними, коли була в 10-му класі, тоді вони всією сім"єю приїздили до нас в гості. Це був перший раз, коли жінки побачили одна одну не на фотографіях. З Монікою ми, часом, обмінюємося коментарями та привітаннями в інстаграмі. Мого синочка звати Михайликом, як і сина пані Лілі (в польському варіанті імені це звучить Міхал). Вийшло так випадково, народила я 21-го листопада на день святого Михаїла, тож малюк сам вибрав собі ім"я. Але жінка, діти якої повиростали й живуть окремо з нетерпінням чекає на мейли з нашими сімейними фото з маленьким Міхалом)))

А маленьку симпатичну лялечку в смарагдовій шапочці мені колись, в далекому дитинстві мені подарувала сусідка по парті й найкраща шкільна подруга Світлана. Коли ми закінчили п'ятий клас вона з батьками переїхала до Курська, на батьківщину матері. В той час доступу до інтернету в нас іще не було, тож ми писали справжні паперові листи. Й чекали їх десь по місяцю, оскільки пошта працювала чомусь геть повільно. А через два роки сім"я повернулася назад до нашого міста і ми із Світланою знову почали сидіти за однією партою. Зараз Свєтік живе в Луцьку і бачимося ми досить рідко, але це не зменшує теплоти нашої дружби. А для анонсованого  "м'якенько-пухнасто-плюшевого" конкурсу можна би було сфотографувати Михайликового Мяу (так він називає забавного м'якого леопарда, з яким любить спати), якого йому подарувала його хресна - тьотя Свєта)

Для цієї розповіді ідеальною ілюстрацією було би щось із колекції "Настоящая дружба", але моя підвісочка готова лише 14.03, а покупка колечка іще лише в планах. Тому для фото  вибрала милі листівочки і коробочки від Орінго. А в компанію до підвісочки іще обов'язково знайдеться вдалий фон. Я думаю, що попереду ще багато цікавих історій, адже моя дружба із Орінго лише розпочинається.

Знайшла фото, коли мамина подруга Ліля приїздила зі своєю мамою на моє весілля.
На фото по центру ми з чоловіком, біля нас мої батьки, скраю біля моєї мами пані Ліля, а біля мого батька Лілина мама.

Была у меня Barbie в раннем детстве, но ее, увы, не осталось. А вот у моей младшей дочери есть много разных куколок, она любит их все, но любимая - Скелита Калаверас (Mattel). Она родом из Хексико (Мексика планеты Monster High). Удивительно, что кукла эта с первого взгляда сразу понравилась и дочкам, и мне. Несмотря на свой "смертельный" вид , Скелита удивительно нежная, яркая, красивая. Она любит людей, танцы, праздники. У этой монстряшки много друзей как в своем мире, так и в нашем. Скелита хоть и является дочерью монстров-скелетов, но любит жизнь со страстью живых! Удивительно подходят ей по стилю серьги Венжик, кольцо Нарада и подвес Лелик. Мы с ней на одной волне.