Дякую Ларисочко!
Ні, то вода з розчиненим у ній медом, а біле забарвлення забезпечує перетертий мак.
Ми завжди готуємо кутю саме такою ріденькою. Версія з булгуром (у порівнянні з пшеничною) вийшла тотожною за смаком, лише з більш м'якою, ніжною текстурою.

 

Таки схожий, а меншим був майже точною копією чоловіка)

Дякую!
З какао спробую, дякую за ідею. 
Я раніше з булгур використовувала лише для несолодких страв, на кшталт плову.
Вечерею на Святвечір "завідує" моя мама, ми лише виконуємо розпорядження: порізати, почистити, наліпити, абощо) Моє - то менш традиційні страви уже на Різдво. Страв у нас, якщо рахувати так, як це робили предки, явно більше 12-ти. Ну бо вареники з капустою, з картоплею і з маком то таки 3 страви були для них, а не одне найменування, просто з різними начинками і в окремих полумисках. Бо як то порядна галицька ґаздиня не приготує на святвечір голубців, борщу з вушками, шухів, смажонки, картоплі до смажонки, квасолі з овочами, риби не насмажить...а іще оселедець, салат з копченої риби, гриби мариновані й квашені, кутя звісно, а саламаха то так, просто соус, а не окрема страва і узвар то напій, чого його рахувати?)
Схоже, я уже трохи з іншого тіста зліплена, мені того всього вже забагато. Та й колядок не співаю, бо музичні здібності такі, які зазвичай важкою лапою ведмедя пояснюють. 
І син у мене вдався. Вся надія бабусина на онучку)))
Цьогоріч батьки не змогли піти в церковну коляду, бо тато іще доліковується від ковіду, відповідно й для нас усіх триває самоізоляція, хоч перехворіли ще перед Новим роком.
То мама на кухні усе своє натхнення реалізовувала особливо ретельно.

А чорнослив ми на Святвечір до узвару додаємо. Ще колись бабуся змішувала білі великі квасолі з чорносливом і узваром заливала, але це досить дивне смакове поєднання й цю страву ми вже кілька років не готували.