Галю, я гадаю, що в кожного з нас своє мистецьке бачення та уявлення про щось, тому не треба соромитися свого погляду на світ. Я разом із вами побачила схожість дендроагата і давнього малюнка. Наступного разу не видаляйте, будь ласка, це ж ваш пост, ваше життя і ваші спогади. До того ж, такі чудові. Ті, кому не цікаво, пройдуть повз. Я ось теж часто думаю, що публікую надто багато зайвого, озираючись на думку читачів, яким це, можливо, незрозуміло або дивно. А потім розумію - це все моє, я так мислю і відчуваю, тому продовжу фантазувати й надалі))
Колись давно, коли я тільки знайомилася з форумом, мені було страшенно дивно, що розглядають не просто прикрасу саму по собі, а хтось уявляє собі щось конкретне, осмислене. І підбирає в пару теж прикраси з певним змістом. Слава богу, це незручне почуття у мене швидко випарувалося і тепер я, купуючи прикрасу, розумію, про що вона, на які думки і спогади мене наштовхує, а може, щось уособлює. У прикраси повинна бути душа..
Дякую за добрі слова на мою адресу
. Я б нічого не публікувала, якби не наша спільнота, яка мене надихає. Так що все взаємно, кола крутяться). Зараз таке спілкування ще потрібніше і з терапевтичного погляду, бо перебувати щодня в місті, яке розстрілюють сусідські виродки, бачити горе людей, понівечені домівки нестерпно. Ось і сьогодні знову багато горя...
Важко зараз весь час бути на форумі активною. Але пасивно я щодня тут, усе дивлюся й читаю, відпочиваю душею. Глобально в мене все як завжди, проблеми є, але в кого їх зараз немає, особливо коли живеш у Харкові.
Харків - наша сила, наше серце, наше все
Напевно, ви бачили в інста це відео, де боєць із Казахстану, який воює разом із нами, освідчується в коханні Харкову.
https://www.instagram.com/reel/C2Xf7Z4NgjA/?igsh=d3prbHlnODFxZjZhНа цій прекрасній ноті я скругляюсь). Вибачте, що занадто багато написала)
Синичка, бруньки 
