Хто з нас у дитинстві не зачитувався казками про хоробрих лицарів без страху і докору, які можуть з легкістю здолати будь-яке чудовисько? Комусь хотілося, щоб поруч із ними був такий безстрашний захисник. А комусь напевно хотілося побачити його в дзеркалі! Адже дівчатка теж можуть мріяти стати хоробрими лицарками: битися з драконами, захищати слабких і нічого в житті не боятися. 

Ось тільки наша культура, як на зло, бідна на образи безстрашних войовниць без страху і докору. Справді, кого ми можемо згадати, ким надихнутися? Хтось згадає Жанну д'Арк, що здійснила неймовірний подвиг: захистила незалежність власної країни. Ось тільки лицарка-Жанна всього одна, а лицарів-чоловіків сотні й тисячі. Нечесно! "Пісня льоду і полум'я" злегка покращує ситуацію, малюючи нам образ "ідеального лицаря" Брієнни Тарт, але і Брієнна виявляється рідкісним винятком не тільки у Вестеросі, а й у всій масовій культурі. Що ж робити? Де шукати зразки для наслідування та образи для натхнення?

Насправді яскравих, харизматичних і цікавих жінок-войовниць в історії було чимало. Просто їх зазвичай сором'язливо ховають за всілякими застереженнями і замовчуваннями: мовляв, був в історії такий курйозний виняток... А на ділі цих "винятків" вистачило б на величезну енциклопедію: якраз окремий том для мрійливих відважних дівчат можна було б видати… Так, якщо придивитися до історії уважніше, виявиться, що Жанна д'Арк насправді зовсім не самотня.

Гідну компанію їй може скласти, наприклад, королева Етельфледа, яка правила в ранньому Середньовіччі англійським королівством Мерсія. Її називали "Залізною Леді Мерсії" - і не просто так. Королева Етельфледа рано овдовіла: чоловік залишив їй сумнівний спадок - країну, яка воювала з вікінгами. У той час вікінги часто нападали на Англію, і часто успішно - англійцям просто нічого було протиставити: у них не було ні захищених фортець, ні хорошої зброї. Однак королева Етельфледа відбудувала фортеці там, де вікінги нападали найчастіше, посилила військо англійців і надихнула його не тільки на захист, а й на напад. За правління Етельфледи англійці наважилися напасти на вікінгів першими і навіть здобути перемогу. Вікінги настільки не очікували такого розвитку подій, що здали королеві без опору ціле місто Йорк. Невідомо достеменно, чи брала Етельфледа безпосередню участь у боях, але те, що вона була видатним полководцем і стратегом – безперечно, навіть суворі вікінги це визнали.

Запам’яталася як і леді-полководиця і Маргарита Тосканська (або Каноська), яка жила в 11 столітті і абсолютно ігнорувала середньовічні гендерні ролі. Вона була і полководцем, і політиком, і дипломатом, і союзницею самого Папи Римського. Коли Папа Григорій VII вплутався у сварку з могутнім німецьким імператором, він попросив допомоги ні в кого іншого, як у Матильди Тосканської. І допомоги вельми діяльної - у вигляді грошей і армії. Матильда воювала на боці Папи Римського як важлива бойова одиниця - вона керувала військами, які билися з силами імператора. А найцікавіше, що сам Папа Григорій, схоже, сприймав Матильду як рівну собі: радився з нею, листувався і взагалі не згадував про її жіночу стать.

XVI століття пам’ятає відважну повелительку стихій на ім'я Грайне О'Меллі. Вона була спадкоємицею шляхетної ірландської сім'ї, проте вважала за краще не сидіти в замку й чекати на чоловіка, а ходити під вітрилом і нападати на англійські судна. Кажуть, коли батько сказав їй, ніби жінці на кораблі не місце, Грайне обрізала своє довге волосся і заявила, що в такому вигляді її точно повинні прийняти в команду. Ще розповідають, нібито після смерті батька вона відвоювала право володіти його кораблями у власного брата. Як саме? Дуже просто: здолавши того в бою на ножах. Як ви здогадуєтеся, Грайне була досить далека від ідеалу лицарства - однак неабиякої хоробрості, залізної волі й гострої розуму їй однозначно не бракувало.

Я згадала деякі яскраві постаті, але ж насправді жінок-воїнів і жінок-полководців було незрівнянно більше – варто лише зазирнути в історію трохи глибше. Тож якщо раптом вашій доньці чи вам захочеться відчути себе бездоганною лицаркою, то знайте: у вас є шановні історичні прототипи.

До речі, а чи носять лицарки прикраси? Чому б і ні: після перемоги над черговим драконом напевно захочеться чогось гарного й урочистого, хоча б заради контрасту. Отож – самий час приміряти сережки «Небесна лицарка», які, здається, зійшли з середньовічної гравюри чи зі скрінів захоплюючої комп’ютерної гри. 

Ксенія Дмитрівна (marigoldKnight) в цьому році вперше спробувала себе в якості мрійниці. І перша спроба, як і перший подвиг в лицаря, запам’ятається надовго. Асиметричні й символічні сережки зуміли закохати в себе більшість орінговців: ескіз причарував й посів в голосуванні почесне третє місце. Вже на етапі ескізу – детального и яскравого – можна було уявити не тільки красу майбутніх сережок, а й познайомитися з захованим у ним важливим сенсом. Так, «Небесна лицарка» увібрала в себе всю найважливішу лицарську символіку.

Однак тут слід дати слово авторці ескізу: "Падаюча зірка - це майже не найбанальніший символ мрії, але, попри це, дуже дієвий. Також можна інтерпретувати як мету, іскру, на досягнення якої спрямовані всі зусилля. Крила - це натхнення. Інколи воно приходить легко, і ти ніби париш підхоплена вітром, інколи - доводиться боротися з бурею. Меч і щит - сила і воля для боротьби. Відстоювання своїх інтересів, важка і клопітка праця, ризики - все заради досягнення своєї мети".

Натхнення, мрія і сила - що ще потрібно лицарці в усі часи? І сережки "Небесна лицарка" цілком можуть стати джерелом натхнення, нагадати про мрію і додати сил. Давайте ж доторкнемося до цього дива! 

Створення сережок відібрало в ювелірів чимало часу й сил: модель довелося довго й обережно доробляти, і битва, яка точилася за оптимальну вагу й збереження деталізованості, нічим не відрізнялася від боротьби з драконом. Але результат причаровує. 

Сережки з англійською застібкою зручно всідаються на вусі, повністю прикриваючи прокол. Попри складний, з купою подробиць, дизайн, вага пари сережок усього 7,3 г. Отож «Небесна лицарка» може супроводжувати вас не тільки на свята, а й у повсякденному житті – на кожну ранішню битву зі справами. Верхня декоративна частина сережок трохи нагадує пару крил, втім можна роздивитися тут і пару голубів, і язики полум’я, і зорю, що вказує шлях – усе залежатиме від фантазії лицарки-власниці.  

Підвіски у вигляді щита й меча нагадують про найважливіші лицарські чесноти: вміння битися зі злом й боронити слабких. Важко не причаруватися тим, наскільки справжньою виглядає срібна зброя: можна роздивитися найдрібніші деталі малюнку на щиті та пишно прикрашену гарду меча. Але не варто хвилюватися: ювелірний меч тільки виглядає гострим, насправді ж ювеліри подбали про його безпеку для ваших вушок й шиї.

Сережки відкривають широчезний простір для комбінованого покриття: тільки подивіться, який розкішний варіант можна створити за допомогою позолоти й чорного родію. Сама собою напрошується асоціація з парадним доспехом, який традиційно прикрашали візерунками, позолотою й дорогоцінним камінням. Є така можливість і у нас з вами: камінці у розмірі 2 мм можуть бути не тільки кубічним цирконієм, а й натуральними.

В оксидувані ж прикраса набуває особливої шляхетності й глибини: можна вдивлятися у рельєфну поверхню, милуватися грою світла й тіні… Саме в цьому покритті особливо гостро відчувається гармонійне поєднання оповитої легендами старовини й стильної сучасності «Небесної лицарки».

А чому, до речі, сережки асиметричні? По-перше, тому, що саме так можна було відобразити непросту концепцію лицарства в одній прикрасі повною мірою. По-друге, авторці ескізу просто подобаються асиметричні сережки - цілком поважна причина для вибору такої моделі.

"Небесна лицарка" – це не просто прикраса, а справжня пара крил для тих хто з дитинства мріє про подвиги, пригоди та справжню лицарську славу. Ці сережки розповідають нам цілу історію мовою символів: історію про натхнення та амбіції, хоробрість і стійкість, силу волі та завзятість у досягненні своєї мети. Одним словом, про ті речі, про які нечасто говорять дівчаткам, погодьтеся. Проте, вони неймовірно важливі: це той стрижень, на якому тримається гордість і гідність будь-якої людини. Дозвольте ж собі побути героїнею і переможницею!

І чи так важливо, що про це говоритимуть?

Ольга Орінго