Колись дуже давно, в іншому житті, з’явилась в мене каблучка Ейфорія. Чому я її замовила тоді саме з місячними камінчиком – хто зна. Може тому, що таких каменів в мене ще не було, а може тому, що дуже сподобався один з прем’єрних варіантів. Обручка вийшла фантастична. Грайливий камінець виблискував блакитними промінцями, але більшість часу був спокійним, таким собі, замріяним. І якось не знайшлося у мене для нього, замріяного, компанії та й не було планів на щось інше того ж типу. Поки одного дня я не побачила Лунницю з місячним камнем. Ні, звичайно я й раніше бачила цю прикрасу, і подобалась вона мені дуже, але до себе якось не приміряла. Зараз таке життя, що оберегами хочеться обвішати себе як новорічну ялинку – щоб хоча б щось та спрацювало. :) Але тут не зовсім про це. Це було як... місячна доріжка серед безладу. Тиша та спокій серед вибухів та руйнувань. Моя Лунниця вийшла дуже вишукана, тендітна і теж з замріяним камінцем. Щоб побачити цей містичний бузковий відблиск треба таки добре покрутитись, але коли він з’являється то хочетсять милуватись ним знову і знову. Так, відтінки моїх місячних каменів дуже різні. Але ж всі пам’ятаємо – де ті руки. :) А ось у «замріяному» стані вони дуже схожі. Ну і сережки без каменів – Ткань. Дуже універсальні та доповнюють багато різноманітних сетів. Як на мене, дуже вдале поєднання вийшло. :) Пропоную помилуватися разом. :)
Але є ще один герой моєї місячної історії, який сьогодні навідріз відмовився фотографуватись. Тому доведеться вмовляти і продовження ще буде. :)
Місячна історія