кожна пісня цього гурту, що розпочав свою діяльність у 70-х - маленький твір мистецтва. оригінальне аранжування, живий звук, особлива душевність, віртуозне переплетення голосів. наскільки пам'ятаю, пісня про маки виконувалася під акомпанемент гітари, а ритм відбивався руками по корпусу другої гітари. прості незвичні рішення разом із талантом виконавців давали вражаючий ефект. я була тоді підлітком, і мене вразила мелодика цієї пісні, її рвучкий хвилюючий ритм, що так гармоніював зі словами. коли вперше побачила у каталозі Орінго прикраси із гарнітуру "Маки", у вухах зазвучали знайомі з юності акорди і ритм...
Мареничі. "Маки червоні" моєї юності (поза конкурсом)