Приветствую всех орингожителей. Сегодня 1 апреля, и я хочу предложить эскиз книги, поднимающей настроение своим чисто английским юмором.
Серия книг о Бэрти Вустере и его слуге Дживсе была написана Пэлемом Г. Вудхаусом - знаменитым английским писателем и драматургом, а в 90-х годах вышел сериал по мотивам этих книг.
Наверняка многие знают и любят эту литературную парочку двух абсолютных противоположностей: беспечный шалопай Вустер, постоянно влипающий в переделки, и его верный слуга - умный и находчивый интеллектуал, способный найти выход из любой ситуации. Все их похождения обильно приправлены чисто английским юмором, тонким, ироничным, порой абсурдным.
В очередной раз перечитывая книгу или пересматривая сериал, я тяжко вздыхаю: "Эх, где ты, мой Дживс?" Как же хочется, чтобы кто-то вот так запросто, без моего участия и за меня решал все мои проблемы, а я бы потом просто говорила: "Тысяча благодарностей, Дживс!" 
Думаю, я не одна такая в своих желаниях, так что предлагаю эскиз брошки под названием "Дживс".
Голова - природный кабошон в огранке груша, серебро оксидированное: затемненная шляпа, пиджак и галстук. Почему именно брошка? Мне кажется, она идеально впишется на лацкан пиджака или пальто, а вот как подвес я ее не вижу.
 

Здравствуйте все))

Одна из моих любимых книг - "Узорный покров" У.С. Моэм. Недавно преобрела ее в украинском переводе ("Розмальована вуаль"),сейчас как раз перечитываю. Это роман о девушке,англичанке, воспитанной в среде неправильных ценностей. Я бы не сказала,что героиня глупа,ее способность анализировать и чувствовать окружающие события были притуплены деспотичной матерью, пустой светской жизнью,нелюбимым мужем, подлым любовником и т.п. Но вот волей судьбы она оказывается в захолустном поселке в Китае,там свирепствует холера. Люди мрут, как мухи. Круг ее общения сужается всего до нескольких человек,но какой же это толчек для переосмысления своей жизни. Это философская книга, книга о поиске своего пути. Истина и покой-это то,что все мы ищем. И они не во внешнем мире,не в стенах монастыря или буддийского храма,они внутри нас. 
Цитата:
- Я дошукуюсь чогось і навіть,чесно кажучи,не знаю,чого саме. Проте впевнена,що для мене дуже важливо знайти це,і коли я таки дошукаюся,усе моє життя зміниться...........
.........А ви знаєте це?.
Він усміхнувся і знизав плечима.
- Дао. Хтось із нас шукає Шлях в опіумі,хтось у Богові,хтось у віскі,а хтось у коханні. А насправді Шлях для всіх єдиний і веде в нікуди

     Я знову повертаюся до творів Гемінгвея.



     Оце чотиритомне видання стояло у батьків на полиці, читане, перечитане мною багато разів. Чудовий переклад українською, я з тих пір не сприймаю російських перекладів. Так само не заходять екранізації, а тим більше фільми про самого Гемінгвея. Колись дитяча уява створила образ письменника, пристрастно люблячого життя, гарячі Африку та Іспанію, стильний Париж з його художниками та літераторами. І ламати його мені зовсім не хочеться.

     Намалювала ескіз підвіса, присвяченого повісті "Старий і море". Напевно, це єдиний твір Гемінгвея, який знають усі, тому що вивчають його в школі.

     Для мене - це розповідь про любов і єдність між людьми, людиною і Всесвітом.

     Рибалка Сантьяго зовсім старий.

     "Геть усе в ньому було старе,  крім очей, - вони мали колір моря і блищали весело і непереможно".

     Багато людей, які перетнули певну вікову межу,  лишають за нею усе несуттєве. Залишається тільки найважливіше. Для Сантьяго - це море, а ще мрія про велику рибу.

     "Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. Та старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту, що може й подарувати велику ласку, і позбавити її, а коли й чинить щось лихе й нерозважне, то лише тому, що така вже її вдача".

     Сантьяго став частиною цього моря, безстрашною і самотньою.

     Його мрія частково здійснилась. Він таки зустрів свою велику рибу.

    «Вона чудова, незвичайна рибина, і хтозна, скільки вже їй віку,— думав він.— Зроду ще не траплялося мені такої дужої рибини й щоб так дивно поводилась. Мабуть, вона дуже розумна..."

     Сантьяго вполював блакитного марліна - велику рибу, хижака, який плаває сам один і не має ворогів, крім людини і білої акули.



     Я намалювала ескіз цієї чудової риби,  великої мрії, яка може здійснитися.



     Вушко заховане у хвостику. Око - кабошон 5 мм. Верхня частина спинки суцільна, матована. Поверхня голови може бути гладкою, а може бути також матованою, просто відрізнятися від спинки. Нижня частина, черевце, - наскрізна. Її перетинають лінії, які є на марлінах. На лініях срібні кульки, три з них прикрашені камінцями Swarovski Puresse.