Кожен з нас колись долав сходинки старих п’ятиповерхівок. Стесані тисячами кроків, бо ліфти в таких будівлях не передбачені, вони ведуть до дверей, за якими живуть переважно пенсіонери. Саме ці люди заселяли квартири, будучи ще молодими сім’ями з маленькими дітьми, а тепер ділились спогадами про минуле та оповідками про нащадків на лавочках біля під’їздів. Бесіди з сусідами, телевізор із новинами та ще відвідини дітей та онуків складають їхні буденні справи, бо на походеньки до театру, парку або далекі поїздки вже бракує сил.

Та немічні тіла ще не означають втрачений життєвий запал.

Одного разу стареньким набридли обшарпані стіни, понівечені перила та вікна без скла. Вони зібрались і вирішили, що хочуть рухатись вниз та догори хоча й повільно, але із задоволенням. Власними силами та за допомогою дітей влаштували ремонт. Тепер пофарбовані яскравими фарбами стіни, перила та бічниці сходинок тішать око пенсіонерів. Квітучі вазони прикрасили сходові клітки.

І якщо до ремонту змогли долучитись не всі, то вигадливі старенькі склали чудові картини з пазлів та вставили їх у рамки. І тепер кожна подорож рідними сходами перетворюється на відвідини справжніх та вигаданих місць.