Коли мапу України символічно зображають у вигляді вишитих клаптиків, наповнених традиційними візерунками залежно від області, на території Кримського півострову часто можна розгледіти дивні квіти в унікальній палітрі, що не перегукується з іншими регіонами.

Таке враження, що кримськотатарська вишивка увібрала в себе все багатство краю: тут і стримана зелень, ніби припорошена сріблом, як шкірка інжиру чи листячко астрагалу, і медові ноти стиглих персиків, і жовті промені південного сонця, і синя гладь моря. А ще блідо-рожеві, оксамитово винні, чорничні відтінки й блиск золотавих та срібних ниточок. 

Інтерес дослідників до цієї теми невипадковий: через стібки та візерунки можна дослідити чималий проміжок часу, побут, соціальне життя кримських татар, адже техніка кримської вишивки увібрала в себе найкращі риси стародавніх цивілізацій: скіфської, античної, візантійської, тюркської.  Її розвитку сприяв високий статус ремесла, бо попит на вишивку був як у нижчих верствах населення, так і серед еліти.

Вишиті речі були присутні у кожному будинку і мова не тільки про елементи одягу, головні убори чи кисети. Рясно прикрашались вишитими візерунками хусточки, килими, рушники, речі не тільки обрядові, а й утилітарні, якими користувались чи не щодня. Навіть зняти розпечений казан з вогню кримка могла вишитою прихваткою. Що ж тоді казати про сакральні предмети, такі як покривала для обряду поховання чи рушники для церемонії обрізання.

А подивіться на спеціальні чохли для Корану! Вони традиційно вражають багатим оздобленням, бо для виготовлення таких чохлів використовувалась дорога тканина (оксамит або шовк) й металізовані ниті, що утворювали на поверхні мереживо, подібне до коштовного. 

Дивлячись на розмаїття кольорів, орнаментів й технік марно намагатись виокремити загальний образ кримськотатарської вишивки. Вона така ж багатогранна, як і культура півострова. Якщо і проводити паралелі, то я, певно, порівняла б кримськотатарську вишивку з козацькою вишивкою епохи українського бароко.

Та уважний глядач обов’язково помітить особливості кримської вишивки — це симетричність малюнку, що починається з центру, і засилля рослинних мотивів. До того ж кожна квітка чи листячко є певним знаком і, «прочитавши» весь візерунок, можна розшифрувати побажання щастя, достатку чи побачити захисний амулет роду. Так, літню людину зображають у  вигляді гвоздики, юнакам дісталась квітка тюльпана, а дівчата і жінки «розквітають» на полотні трояндами. Коли майстриня отримувала замовлення на вишивку, вона дізнавалась про бажання замовника (багато дітей, великий дім) і потім складала відповідну орнаментальну композицію.

Але таке узагальнення символів в жодному випадку не спрощує вигляд вишивки, бо окрім форми має значення наповнення — це характер й напрямок стібків. Залежно від виду вишивки, вони можуть утворювати до 100 різноманітних структур. Так навіть однакові за формою елементи виглядають по-різному, вишивка набуває об’єму і ніби дихає.

Серед найпоширеніших видів шиття можна виділити:  «татар ішлеме»  — глуха двостороння гладь,  «есап ішмеле» — напівпрозоре двостороннє шиття, «теллі» – двостороннє шиття золотою або  маленькою срібною пластиною, «михлама» - одностороння вишивка золотом і сріблом. Як бачите, ще однією характерною рисою кримської вишивки є двосторонність. Можна скільки завгодно вертіти в руках рушник і так і не знайти, де в нього лицева, а до зворотна сторона — настільки майстерно виконані стібки з обох боків і приховані всі закінчення ниточок. Звісно, таке вміння досягалось не одразу, а тільки з досвідом. Дівчата привчались до ремесла змалечку і на момент одруження мали в приданому понад сотню, а то й дві вишитих власноруч рушників, покривал, хустинок і т.ін. У нареченої з заможної родини посаг міг налічувати до 400 таких виробів. За традицією, в подарунок майбутньому чоловіку дівчина готувала дев’ять розшитих золотими нитками предметів: сорочки, весільний пояс, пам’ятну хустку, підв’язки для шкарпеток, кисет для тютюну, футляр для годинника.

Але і чоловіки не пасли задніх: вони не тільки носили вишите вбрання, а й вправно опановували ремесло. Один з різновидів кримської вишивки — одностороннє гаптування сріблом  «михлама» — було важкою справою, якщо треба прошити великий ханський намет, настінну подушку або черпак для коня. Цим займались чоловіки на спеціальних верстатах.

Можливо завдяки тому, що ремесло вишивання було міцно вбудоване у культурну та соціальну сфери життя кримців, воно збереглось попри депортацію, міграцію кримських татар та уніфікацію побуту, що насаджувалась радянською владою. Тепер його доля залежить від нас.

Наталія Орінго