Чи можлива гарна історія без драконів? Хтозна, адже ці харизматичні вогнедишні створіння примудряються пробиратися у різноманітні всесвіти, від середньовічних до космічних – на втіху всім.
Так, ви правильно здогадалися, пригоди Вайолет Сорренґейл з нашумівшого роману Ребекки Яррос «Четверте крило» повертаються! Нещодавно у КСД вийшла товстенька й заманлива книга «Залізне полум’я», друга з серії Емпіреї. Усього планується п’ять книг, і, враховуючи, що в «Четвертому крилі» 528 сторінок, а в «Залізному полум’ї» – 736 сторінок, сумувати читачам не доведеться ще довго. Куди ж доля завела вершницю драконів цього разу?
Вважаю, що я справжня щасливиця, адже чарівне харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля», з яким Орінго співпрацював, створюючи прикраси з драконами по «Четвертому крилу», не тільки переклали і видали другу книгу серії, а ще й надіслали нам примірник. Стильний золотий з чорним том ховає в собі карти, малюнки драконів, купу несподіванок від улюблених героїв й трішечки гостросюжетного порно. Ладно, про порно я шуткую, але дві основні претензії до цього роману, які я бачила – наявність лайки (якої нібито не повинно бути у художній літературі) та чимала кількість відвертих сцен. Вони й дійсно наявні, не заперечую, але ж ми усі пам’ятаємо, що «Четверте крило» – це в тому числі й романтичне фентазі, тож нічого дивного. Більш того, якщо порівнювати його з горезвісною творчістю Сари Дж. Маас, то книга й зовсім виглядає цнотливою… Отож, вимкнемо внутрішнього цензора й повернемося до головного – до драконів!
Майже тиждень по вечорам я літала з драконами над похмурим світом Емпіреї, а дочитавши, одразу почала шукати «Ну і коли там планується третя частина?». Бо не можна так закінчувати книжки… Спробую впоратися зі складною задачею: зацікавити потенціальних читачів, тобто вас, при цьому не розкривши головні сюжетні повороти. Втім, їх у книзі чимало, тож приготуйтеся дивуватися!
Спочатку пригадаємо першу частину. Вайолет Сорренґейл – красуня, якій не пощастило народитися у досить слабкому фізично тілі у світі, що більш за все цінує силу та жорстокість. Роками цей світ крає війна, роками ним правлять вершники й величезні дракони. Та якщо доля не дала Вайолет сил, впертості та завзятості вона отримала за кількох одразу. Отож дівчина б’ється, повторюючи як мантру «Я не вмру сьогодні!», й поступово вистроює власну долю.
На фото: сережки "Дракоша" та підвіс "Доля драконів"
«Четверте крило» закінчується на досить світлій ноті. Вайолет вдалося зв’язати з собою одразу двох драконів, вона взаємно закохана у чи не найкрасивішого хлопця в академії, а останній важкий бій хоча й не обійшовся без втрат, подарував їй несподівану зустріч з близьким, якого вона вважала померлим… Перші ж сторінки «Залізного полум’я» зруйнують ідилію, що з’явилася на обрії: Вайолет доведеться втричі більше навчатися, змагатися й приймати надскладні рішення. Пані Ребекка вміло підкидає у сюжет все нові несподіванки, які змушують ковтати сторінку за сторінкою й нервувати за героїв. Адже, як ми пам’ятаємо по першій частині, імунітету «улюбленого персонажа» немає ні в кого…
Отож Ваойлет зіштовхнеться з «милим» курсом протидій тортурам, не менш «милим» вчителем на кшталт Амбрідж, що намагатиметься знищити усі таємниці, відкриті дівчиною, – разом з нею, і добряче похвилюється за одного з двох своїх драконів. Золоте драконятко Андарна виросте у типового підлітка – активного, непосидючого, постійно голодного, впертого, ще й вогнедишного. Її діалоги з Вайолет та старшим драконом змушують нервово посміхатися усіх, хто мав щастя спілкуватися з підлітками – адже характер вловлений дуже точно. А ще це дивовижне створіння має ма-а-а-леньку таємницю (розміром приблизно з усю Наварру), тож дуже раджу дочитати до цього моменту!
На фото: каблучка "Доля драконів"
Коханий же Вайолет нарешті розкриє частину своїх таємниць – але й на наступні частини інтрига залишиться. Наварра ж тим часом все глибше занурюватиметься у вир війни з темними силами (втім, питання наскільки вони темні, як і в житті, не даватиме багатьом спокою). І тільки розшифровка старовинних щоденників вершників, що, ясна річ, написані мертвою мовою і не співпадають між собою, здатні врятувати світ. Так, мотив збереження пам’яті (а з нею і майбутнього) саме писарями, а не вершниками, продовжується й в другій частині. Знання Вайолет все ще не менш цінні, ніж вміння стрибати на дракона у польоті: «…хоча вершники є зброєю нашого королівства, але вся справжня влада в цьому світі належить писарям». Але й епічних бійок, маневрувань у повітрі, долання гірських хребтів, віверн, грифонів та червонооких злих магів буде вдосталь!
А ще дозволю собі невеличкий спойлер: героїня з друзями обкрадуть бібліотеку. І вже заради одного цього авантюрно-бунтарського епізоду книгу варто читати!
Поки Ребекка Яррос створювала другу частину, в Орінго теж не сиділи склавши руки: до перстню «Доля драконів» додався однойменний підвіс. Вони досить схожі між собою: і каблучку, і підвіс прикрашають два дракони, що злітають у повітряних потоках назустріч один одному, проте підвіс має ще й таємний зворотній бік з лускою. Цеглинки нагадують про парапет, який потрібно здолати, щоб стати вершником, пір’їнка – про пірохвостого дракона та важливість писарів. А якого кольору будуть ці дракони та в які всесвіти вони зможуть полетіти, обиратиме власник прикраси.
На фото: підвіс та каблучка "Доля драконів"
«Я чекала тебе шістсот п’ятдесят літ», – каже золота дракониця Андарна своїй вершниці Вайолет. Що ж, іноді на щось по-справжньому гарне, будь то дружба, кохання чи нова книга, варто почекати. Мабуть, ця мудрість допоможе поцінувачам таланту Ребекки Яррос дочекатися продовження 
Ольга Орінго
