Маргарет Етвуд – ім'я, знакове для сучасної літератури загалом і для жанру антиутопій зокрема. Її «Оповідь служниці» вже не перший рік лишається культовою, ця книга перевидається, серіал збирає величезну глядацьку авдиторію, але при цьому пані Етвуд – куди більш цікава особистість, ніж просто «авторка антиутопії», нехай і видатної.

Чи багато ви знаєте про канадську літературу? Це, скоріше, риторичне запитання, але думаю, ви щонайменше знаєте, що література в Канаді як такова існує. І знання про цю літературу розповсюджуються багато в чому саме завдяки Маргарет Етвуд. Етвуд народилася в Канаді, практично все дитинство провела, мандруючи канадськими лісами з батьком-ентомологом, однак коли виросла, вирішила, що хоче займатися не біологією, а письменництвом. Проте мандрівки лісами не минули дарма: у своїх романах, оповіданнях і віршах Етвуд надихалася своєю країною, її реаліями, історією та її численними казками і міфами. 

Так, усе правильно: Маргарет Етвуд – насправді не авторка фантастичної літератури, принаймні, далеко не тільки фантастичної. Свій шлях у велику літературу вона почала з віршів, потім почала писати оповідання, а далі до оповідань і віршів додалися романи, п'єси, сценарії, дитячі книжки та графічні романи. Бібліографія Етвуд настільки велика і різноманітна, що складається враження, ніби вона одноосібно відповідає за всю сучасну канадську літературу.  

А ще ж в неї є есе та праці з літературознавства: пані Етвуд не тільки створює літературу, а й вивчає її. Наприклад, у своєму найзнаменитішому есе «Виживання» вона розвиває цікаву думку, яку обережно висловлювали деякі її попередники: менталітет Канади схожий на менталітет мешканців фортеці на фронтирі. Усередині фортеці цивілізовано і затишно, а ось зовні чатують суцільні загрози як від дикої природи, так і від диких сусідів. Ця недовірливість щодо світу, на думку Етвуд, позначилася і на літературі, яка фактично замкнулася на собі та відгородилася від світу. Утім, сама Маргарет Етвуд успішно вивела її у великий світ – сама вона про це, звісно, не пише, але так воно і є.

На рахунку письменниці – вісімнадцять збірок віршів, стільки ж романів і незліченна кількість оповідань і повістей. Однак найвідомішим з них вважається роман «Оповідь служниці», написаний 1985 року. Це свого роду уявний експеримент письменниці: чи може сучасне суспільство раптово повернути назад у розвитку, як саме воно це робитиме, і чи є в такому разі шанси повернутися до колишнього, вільного життя? У тому, що Етвуд ще 1985 року використовувала для своїх «експериментів» уявні США, відчувається певна іронія... Однак по-справжньому шаленої популярності роман набув 2017 року, якраз тоді, коли Netflix взявся за його екранізацію: якраз цього року до влади прийшов Дональд Трамп, і глядачі, які дивилися новий серіал, раптово відчули, що вони в ньому живуть. Етвуд зазначає, що у 2017 році і її книжка, і серіал по-справжньому налякали людей – і у певному сенсі виконали її задум...

Ніщо не змінюється в одну мить: якщо підігрівати ванну, зваришся до смерті, перш ніж зрозумієш. ("Оповідь служниці")

Маргарет Етвуд ніколи не належала до числа авторів, які ховаються від світу у вежі зі слонової кістки: вона завжди цікавилася політикою і прагнула бути причетною до важливих подій. Тож недивно, що вона не пройшла повз війну в Україні: письменниця підтримувала нашу країну в соцмережах і виходила на проукраїнські демонстрації. За її власними словами, її покоління завжди сприймало війну як реальність, тоді як зараз безлічмолодих людей уже практично перестало вірити в реальність війни. Але вторгнення Росії у 2022 році все змінило:

"Тепер війна знову цікава, однак не в сенсі, що ми, наче мавпочки, дивимося, як щось відбувається у зоопарку, а в тому сенсі, що світ показав, що він з Україною, показав, як можна із набагато меншими силами та меншими тактичними ударами перемагати у такій війні. На мою думку, росія досі б’ється у курській битві, в якій вони історично виграли, однак це коштувало їм дуже багато людських втрат. Тоді як зараз уже не той світ, у нас є дрони. 

Ми побачимо як наслідок війни в Україні переосмислення багатьох моментів процесу війни. І багато в чому саме із наукової фантастики ми взяли певні аспекти, які зараз є частиною цієї війни".

Маргарет Етвуд на проукраїнському мітінгу

Наразі слова та ідеї Маргарет Етвуд актуальні настільки, що це знову починає лякати: з одного боку, варто подякувати їй за проникливість й вміння вгадати та безжально чесно описати світ, з іншого – не на таке майбутнє ми сподівалися... Але, мабуть, добре, коли є письменники, що впевнено кажуть: свобода – не даність, її треба знов і знов боронити, несправедливості у світі ще дуже багато, і розслаблятися поки що не слід. А головне – нагадують, що боротися проти несправедливості необхідно, і що ми в цій справі не одні.

Ольга Орінго