Вітаю шановну Орінгоспільноту!

Після особливо "гучної" ночі так хочеться тиші... В тиші ховається довершена краса і гармонія, яка дихає і надихає.

липким туманом ранок дише
мовчанням першого дрозда
з напіврозкритого нарциса
повільно скрапує вода

ще рятівна небесна просинь
не проглядається здаля
лякливим цвітом абрикоси
сміється встелена земля

ще ні мурашки - анікого
ще й джміль спросоння не бурчить
і ти повітряна тривого
мовчи

Автор цього вірша Іван Андрусяк, знайшла його в книзі "Поміж сирен" харківського видавництва Vivat.

Ця збірка подарувала мені не лише нові імена і рядки, але й ідею ескіза. Довго розглядала обкладинку і форзац з фантазійними сиренами-рослинами, образ не відпускав. Також пригадувався чарівний підвіс "Біомеханіка фантазій" з поєднанням живого і неживого.

Захотілося створити свою версію тиші, коли сирени повітряної тривоги замовкнуть назавжди і магічним чином розквітнуть

Ідея була зобразити момент переродження динаміка сирени в квітку, де центральна частина ще штучна, а зовнішні пелюстки вже цілком природні і живі, дихаючі, з прожилками. Ці деталі я намагалася підкреслити різним рельєфом, але не впевнена, чи вистачило мені здібностей


Технічні характеристики: англійська застібка, розмір умовний 20-25мм. Вставка - круглий кабошон діаметром 5 мм. Для себе бачу сережки в оксидуванні з жовтим халцедоном, але кожен варіант буде по-своєму цікавим.

Так би хотілося, щоб всі наші травми було можливо "пропрацювати" і втілити у щось прекрасне , як поезія, музика чи ювелірне мистецтво.

Ще один вірш того ж автора, який болісно відгукнувся всередині:

коли місяць зависає над озером
і арта йде на спочинок
бо навіть арті треба інколи
охолодити стволи
тоді виходить із озера чорний бог
і мов сновида
нипає берегами

у великий прозорий мішок
збирає воронки від бомб
снарядів і мін
старанно втрамбовує
щоб розмістилося більше

"треба поглибити -
шепоче собі під носа
- треба поглибити"

а коли зазоріє
і арта прокинеться на зарядку
чорний бог завдасть собі на плечі
велетенський мішок з воронками
завбільшки з півсвіту
і плавно
неквапом
порине у чорну гладінь

"треба поглибити -
довго ще булькатиме з води
- треба поглибити"

(с) Іван Андрусяк

Дякую всім за увагу, а неперевершеному "Орінго" - за організацію, терпіння і можливість долучитися Бажаю вам сил, натхнення і віднайдення спокою. А такої довгоочікуваної тиші