Жили в одному українському селі три дівчини-подруги – Оленка, Наталка та Улянка. Одна красивіша іншої. З малих літ усе вони робили разом – по воду до колодязя, по вишні в садочок, віночки запускати на воду, а як пісню заспівають – усе село наслухатися не може.

         І підкинула доля їм ще один подарунок – майже одночасно посваталися до красунь юнаки. От і вирішили дівчата, якщо все так гарно складається, так і весілля в один день відгуляють. Та в один похмурий ранок була Улянка не в гуморі і прилетіла їй у голову темна дума – а чого це вони разом заміж виходити будуть? Треба жереб кинути та чергу влаштувати.

        Засумували Оленка та Наталка, та діватись нікуди. Треба вирішувати, хто першою під вінець піде. І вигадали. У кого буде найкрасивіший весільний букет – та і переможе.

        У вирішальний день зібралися люди під весільним шатром, останні рушники на столи стелять та наречених чекають.

        Вийшла першою гордовита Улянка – а в руках букет із маків та ромашок, погляди манить. Красивий!

        Ось і Оленка пішла та своїм букетом хвалиться –  а там волошки з колосками пшениці запахом дурманять. Красивий!

        Ступила до людей Наталка – а у неї букет барвами горить - грає кольором червона калина, грона переплітаються з польовими квітами, соняхами та м’ятою. Очей не відвести!

        Посумнішали враз Улянка та Оленка, кожна хотіла бути першою, та правду не приховаєш – найкрасивіший букет у Наталки. Побачила дівчина, що подруги сумні, підхопила кілька грон та заквітчала всім нареченим голови калиною. Помирилися подруги, посміхнулися та й ступили одночасно на весільний рушник.

********************************

        Калина – українська візитівка, душа нашого народу. Неодноразово оспівана в піснях, описана у віршах та легендах. Калину ми зустрічаємо на вишиванках, вплітаємо у віночки, прикрашаємо свої домівки. Ця рослина символізує чистоту почуттів та надію на кращу долю. Несе могутній посил нащадкам – пам’ятати про історію рідного краю, про багатства та щедрість землі, про красоту українського роду та народу.

         От і у мене народилася казка про калину. І свій квітковий букет я створила за образом нерозлучних верби та калини – переплела червоні намистинки та срібні узори. По секрету скажу, це далека, прихована мрія - бути нареченою в українському стилі, у яскравій, квітчастій сукні-вишиванці, з букетом польвих квітів, гроном калини у волоссі, чарівним намистом... Просто, скромно і красиво. Нічого лишнього... Тому і прикрасила себе символічним калиновим букетом

Дякую!

P.S. Facebook - https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1094919043984610&set=a.652668001543052.1073741825.100003995745767&type=3&theater