Моє основне і найбільш незмінне хобі - читати, обговорювати і колекціонувати книжки.
Кром почалися повномаштабні бойові дії виявилося що читати я більше не можу. Зовсім. Нічого окрім стрічки новин.
Очі перебігають по рядках літер, а концентрація нульова(
Неймовірно дивне і неприємне відчуття. І зі слів знайомих із книгоклубу виявилося що я не одна така.
Завжди читала переважно художню літературу, а нон-фікшн переносився на уявну поличку "колись прочитаю".
Як виявилося, в той момент, коли вся емпатія направлена на події в рідній країні та сил для співпереживанням книжковим героям не залишається, то такі книги якраз і стають "рятувальною паличкою". Іще якраз в додатку Якабу відкрили безплатний доступ до підписки на їх онлайн-бібліотеку. Тож в кінці березня я прочитала в додатку "Фрукти проти овочів" Олексія Коваленка, давно подаровану мені "Медицину доказову і не дуже" й прослухала в аудіо-форматі "Націю овочів" Оксани Мороз.
Потім були іще інші книжки видавництва "Віхола": "Прикладна палеонтологія", "Стіни в моїй голові", "Чути українською" та "Твій щасливий одяг. Психологія стилю" і Віктор Франкл "Психолог у концтаборі. Досить дивний набір, мабуть. Читала що під руку трапилося.
І врешті-решт стало трохи легше.
Не лише мені. Наприкінці квітня наш книгоклуб зібрався на онлайн-обговорення нашої "книги лютого".
Приїхали довоєнні книжкові замовлення і навіть дуже давнє передзамовлення, друк якого весь час переносили через постковідний дефіцит паперу на світовому ринку
Зрозуміла, що хай там як, а мені потрібні нові красиві книги. І дітям - теж. Тож замовила іще трохи новинок:
