Вітаю.
 
Сьогодні отримала посилочку від Орінго, а там він:
 

 
Знаєте,  не вистачає сил дібрати слів, щоб висловити свої відчуття. Точніше слова  є, але …  дуже страшно ворушити цю тему. 

Те що зазнав Маріуполь після 24.02.22 вже не змінити і цей слід "рузького міра"  не змити з історії міста. Принаймні з пам’яті нашого покоління, особливо – маріупольців.
 
Олександр Архангельський (якщо не помиляюся), написав такі рядки:
  
«Коли закінчиться війна,
ми зберемося разом знову
живі, веселі і здорові, –
коли закінчиться війна.
 
Коли закінчаться бої,
вояк повернеться додому.
У піч, гора металолому,
коли закінчаться бої!
 
Коли замовкне вий сирен,
забудем знову про підвали –
нічого ніби й не бувало, –
коли замовкне вий сирен.
 
Коли почуєм в небі гул,
ми перестанемо лякатись,
й хреститься вже не буде мати, –
коли почує в небі гул.
 
Коли навіки вщухне грім,
ми не пробачимо ординцям
ні звірств, ні люті, ні «гостинців», –
коли навіки вщухне грім.
 
Коли останній орк впаде,
ми порахуєм наші втрати –
дітей, жінок, старих й солдатів, –
коли останній орк впаде.
 
Коли настануть мирні дні,
ми відбудуєм все довкола,
і підуть діти знов до школи, –
коли настануть мирні дні.
 
Коли закінчиться війна,
ми воздамо героям шану,
загоїмо криваві рани…
…Коли ж закінчиться війна?..»
 
Хочеться вірити, що війна таки вже ж скоро закінчиться. А Маріуполь воскресне і розквітне. Як символ цієї впевненості – маю тепер такий талісман.  



Дякую.