Ця чудова назва і така символічна прикраса, мене спонукала на тврчисть і тому я знову складаю акровірш,бо неможливо без таких слів залишити поетичну сторінку на Форумі.У прцесі моєї поетичної роботи,якось получилося кілька варіантів,тому хочу показати два варіанти на одну тему:"Добрі слова." Це мій перший варіант. Дорогенька,моя,рідна Ненько!"- Ось,як кажуть про Ураїну, Бо в словах ціх любов і пошана, Радість й щастя у кожній родині. І коли дуже тяжко порою, Сила духу всім людям потрібна, Ллється рідная мова рікою,- Ось такая моя Україна: Волелюбна,мудра та щира! А іще-неймовірно красива!
А це-мій другий вариант поетичних рядків. Добро в кожній хаті і кожній родині, Обов'язково повинно бути, Бо без цього не буде щастя, Радістю очі не зможуть горіти. І своїм друзям,всім рідним й знайомим, Слова такі добрі дуже потрібні, Любов'ю душа наповниться стрімко, Одна тільки мудрість панує у сім'ях. Віра в прекрасне -надія в майбутнє, Авже ж помогають всім краще жити!
Мерехтливі зірки на небі, А між ними небес блакить. Розлилось "молоко" далебі, Рівно тчеться барвиста нить. Але є там одне сузір’я, Котре видно у далині - "Ерідана" вода знадвечір'я Шеретує десь в тій вишині.
Облиш тугу, що якось все не те, Поринь думками в спогади щасливі, А те, що не збулось – вже неважливе. Минають дні, і знов в душі росте Яскрава квітка нової надії. Ти знов відчуєш пахощі весни І бачитимеш кольорові сни.
Цей підвіс справді дуже особливий своїм задумом і втіленням... і Ви так поєднали світлі спогади, мрії і день сьогоднішній, в якому кожен ростить свою квітку надії.. дуже ніжно і проникливо про головне...
Сьогодні вранці яблуневий цвіт Пірнув пелюсточками з молодого неба. Озимий подих, боязкий привіт, Коли, здається, більшого й не треба. І танув цвіт сльозами на очах, Й котився перлами. Розпуки порох Вітер-паливода розніс по всіх степах, Сліпучий біль у скронях бив на сполох... Елегію самотності Душа, собі на горе, Складала. Сумну цю пісню Всесвіту співала. Відкрився він! Немов безмежне море, І обійняв Стожарами, і раптом пролунало: Ти не одна... Тебе давно кохає У стороні далекій той, хто яблуню плекає.
Ви прекрасно написали)) 
