Я зовсім не є фанаткою творів Стівена Кінга. У реальному житті так багато емоційних злетів і падінь, що додатково лоскотати нерви бажання не виникає. А останнім часом просто дивлюся старі фільми, щось на зразок "Безсоння у Сіетлі". Але побачила фото iз стосом книжок Кінга і назву його останнього роману "Казка", і оця назва мене зачепила. Колись я придбала собі книжку Роальда Дала "Коняка Фокслі", і після його дитячих книжок думала так само насолодитися прозою для дорослих, а там такий чорний гумор виявився... От і зараз, стало цікаво, що ж це за казка від майстра хорору.
Кінгу - 75. Багато письменників на схилі життя пишуть книжки - спогади про дитинство, юність. Бредбері "Кульбабове вино", Гемінгвей "Свято, що завжди з тобою", Шмельов "Літо господнє", Паустовський "Книга життя", Рубіна "На сонячному боці вулиці", Чудаков "Ложится мгла на старые ступени", Кешеля "Родаки".
"Казка" Стівена Кінга - не автобіографічний роман, але відлуння дитячих спогадів там присутнє. Письменник народився у штаті Мен, дія деяких його творів відбувається там же.
Вигаданий Емпіс можна трактувати як країну комах (empis - це різновид мух), а можна заплющити очі, вимовити і почути (моїм українським вухом), "шматок М" - частинку його дитячого світу, коли дерева, люди, тварини і комахи були великими.
Маленький Стівен виріс без батька, який одного дня просто пішов у справах і не повернувся, а дотепна мама сказала, що татуся забрали марсіани. Мама була першою, хто помітив і підтримав літературний талант Стівена Кінга.
Головний герой "Казки" Чарлі Рід сумує за мамою, згадує, як вона читала йому казки. А батько Чарлі - розумна, любляча і сильна людина, - такий, яким, напевно, хотів бачити Стівен Кінг власного батька.
А ще Чарлі полюбляє читати усілякі фентезі і жахливі історії, написані Г.Ф. Лавкрафтом.
Перші розділи роману зовсім не нагадують казку. І якби історія завершилася смертю містера Боудіча, це була б чудова розповідь про людські стосункі, правдива і відверта, адже Стівен Кінг має власний досвід боротьби з алкогольною і наркотичною залежністю, наслідками важкої травми ноги. Але цього, звичайно, виявилося замало. Так з'явилися 185 сходинок у інший світ - країну Емпіс.
До речі, 185 день року - 4 липня, День незалежності США.
І з цього моменту починається крутезне фентезі, яскраво-кінематографічне. І зовсім не страшне, хіба що трішки. Чарлі Рід опиняється у іншому світі, країні Емпіс, місті Лілімар, куди його привело бажання врятувати від смерті свою собаку.
"Це був Емпіс, де небом мчали не один, а два місяці. Я згадав обкладинку тієї книги, на якій було зображено вирву, що заповнюється зірками. «Не зірки, – подумав я. - Казки. Нескінченна кількість історій, які вливаються у вирву і приходять у наш світ, майже не змінившись».
Не хочу спойлерити, переповідаючи сюжет. Нехай ті, хто забажає прочитати "Казку" Стівена Кінга, сповна нею насолодяться.
Дочитала до кінця і замислилася:"Чому казка? Чому саме зараз?" Талановиті творчі люди дуже чутливі до змін, що відбуваються. Наш світ хворий. Кінг дуже влучно визначив діагноз - сірість, яка поглинає красу. За мільйони, мільярди років на Землі утворилося унікальне середовище, в якому взаємодіють природа і люди. І замість того, щоб розвиватися, зберігаючи індивідуальність, людство хитнулося у хибний бік. Вихід можливий у разі повернення до простих, але таких важливих понять, як любов, щирість, милосердя, взаємодопомога, віра у справедливість і перемогу добра. Ми усі їх зберігаємо десь у власній підсвідомості, адже нам усім у дитинстві читали казки.
"Казка" - просто "клондайк" ювелірних ідей. Раджу прочитати усім, хто має хист до малювання. А мені прийшла у голову трохи чудернацька ідея, яку я підгледіла у орінгівській прикрасі "Катана". Я намалювала ескіз сережок - джекетів "Сонячний годинник". Дістатися до сонячного годинника, що повертає молодість,- було метою Чарлі. Хто з нас не мріяв повернутися, хоча б ненадовго, у минуле?