Як відбуваються відкриття? Найчастіше після довгих, напружених роздумів, безсонних ночей і мозкових штурмів. Однак часом відкриття, що кардинально змінюють життя людей, відбуваються абсолютно випадково. І таких прикладів в історії набагато більше, ніж можна було б подумати!
Насправді для випадкового відкриття потрібно два компоненти. Перший - власне вдалий випадок. А другий - людина, яка зуміє цей випадок вчасно помітити і зробити з нього висновки. Метафорично висловлюючись, випадок - іскра, а чіпкий і уважний розум - пальне, що підхоплює іскру і породжує яскраве полум'я. До речі, одне з подібних випадкових відкриттів якраз безпосередньо пов'язане з полум'ям...
Сірники. Зараз сірниками нікого не здивуєш. Однак ще відносно недавно про річ, яка може розпалити вогонь за мить у будь-якому місці, людство могло лише мріяти. Добування і транспортування вогню - навіть просто перенесення з однієї кімнати в іншу - були непростим завданням: потрібно було взяти скіпник, запалити від каміна або печі, донести до кімнати і не дати згаснути в процесі... Багато років вчені намагалися вигадати спосіб швидко добувати вогонь, а вдалося це в 1827 році звичайному британському фармацевту на ім'я Джон Уокер.
На фото: підвіс "Зігрій серце"
Як і багато хто з його сучасників, Уокер експериментував із легкозаймистими речовинами, які могли б допомогти у справі швидкого добування вогню. Тривалий час у нього нічого не виходило, поки одного разу він випадково не зачепив камінні цеглини паличкою, покритою сполукою сурми. Паличка від тертя вмить спалахнула - і Уокер зрозумів, що нарешті знайшов, що шукав! Він швидко налагодив виробництво картонних смужок, покритих сполуками сурми і калію, які спалахували при терті об шорстку поверхню. Через недовгий час він замінив картон на дерево й організував продаж перших сірників... в аптеці. Новий винахід швидко набув шаленої популярності! Багато хто радив Уокеру запатентувати свою знахідку, проте він так і не вважав за потрібне це зробити. На жаль, у результаті його винахід вкрала, привласнила і запатентувала в 1829 році зовсім інша людина. Втім, у XX столітті справедливість було відновлено, і Уокер був офіційно визнаний винахідником сірників.
Кока-кола. Розповіді про кока-колу з кокаїном напевно чули багато хто. Ні, це зовсім не міська легенда: прототип усім відомого напою дійсно містив багато, скажімо так, незвичайних речовин. А все тому, що спочатку він створювався як ліки. Все почалося 1866 року, коли Джон Пембертон, фармацевт і ветеран Громадянської війни в США, задумався про власне здоров'я. Під час війни Пембертон був важко поранений, і в процесі лікування лікарі давали йому новий популярний анестетик - морфін. Морфін чудово знімав біль, але, на жаль, незабаром у Пембертона, як і у сотень його товаришів по службі, розвинулася залежність. Оскільки Пембертон сам мав відношення до медицини, він вирішив самостійно впоратися з потягом до морфіну - і створив вельми незвичайні ліки, які назвав «французьким вином».
На фото: підвіс "На філіжанку кави". У складі прообразу кока-коли теж було багато кофеїну!
Склад «французького вина» зараз може шокувати: це справді було вино з додаванням горіхів коли, що містять кофеїн, і листям коки - що добували з них, здогадатися неважко. Напій був дуже популярним (що не дивно), і навіть на якийсь час зумів допомогти Пембертону в боротьбі із залежністю. Однак на початку 1880-х років у США розпочалася чергова антиалкогольна компанія («сухий закон» - не єдина спроба обмежити алкоголь, у США їх здійснювали з початку XIX століття зі змінним успіхом). «Французьке вино» опинилося поза законом, хоча, чесно кажучи, вино було в ньому найбільш нешкідливим інгредієнтом. Пембертон почав терміново розробляти безалкогольну альтернативу. У процесі пошуку того, що може замінити вино, він випадково змішав цукровий сироп із газованою водою - і несподівано результат йому сподобався! Він вирішив робити і продавати своє «вино» не як ліки, а як прохолодний напій; що характерно, інші інгредієнти в напої залишилися. Оновлена «кока-кола» набула величезної популярності, якою користується і донині - хоча зараз, звісно ж, у ній немає жодних підозрілих добавок...
Пеніцилін. Значення цього відкриття неможливо переоцінити. Пеніцилін перетворив багато смертельних хвороб на прикрі, але виліковні нездужання, дав змогу перемогти інфекції і загалом зробив світ трохи менш страшним. Дивно, але відкриття пеніциліну могло б взагалі не відбутися, якби його першовідкривач трохи суворіше стежив за чистотою в лабораторії. Першовідкривача звали Александр Флемінг, він був шотландським бактеріологом, працював у лондонській лікарні Святої Марії та в 1928 році був зайнятий вивченням золотистих стафілококів. Якось раз йому довелося відлучитися з лабораторії на кілька днів. Повернувшись, він виявив, що одна з чашок Петрі, де вирощувалася культура стафілокока, відкрита! Гірше того - в ній розрослася цвіль!
Флемінг був ученим, тому він не став викидати зіпсовану чашку, а уважно вивчив її. І виявив, що цвіль знищила стафілокок! Флемінг, звісно, був шотландцем, але прокоментував побачене як справжній англієць: «Це кумедно». Плісняву, що виросла, він помістив у формальдегід, а пізніше виділив із неї антибактеріальну речовину. Ця речовина, названа пеніциліном, принесла світові порятунок від гангрени та сепсису, а самому Флемінгу - Нобелівську премію. До речі, цікаво те, що, судячи з усього, випадковостей було дві: по-перше, відкрита кришка чашки Петрі, по-друге, температура в лабораторії, комфортна для розвитку плісняви: якби в лабораторії було на кілька градусів тепліше, пліснява не виросла, і пеніциліну б не було.
Випадковості знаходять собі місце в найрізноманітніших сферах нашого життя - навіть у тих, де, здавалося б, ніяким випадковостям не може бути місця. А чи знаєте ви якісь випадкові відкриття? Що ви взагалі думаєте про роль випадковостей у нашому світі?
Женя Орінго
