Цю срібну мрію я хочу присвятити моїй бабусі.
В нашому домі завжди шили.
Швейні машинки були у бабусі, у мами (навіть дві, бо, одну вона налаштувала тільки під машинну вишивку а інша була для шиття) і, звичайно ж, з'явилась і у мене коли я вже почала працювати.
З дитинства я добре знала що таке викрійки, витачки, пройми та бантові складки. Найціннішою річчю, яку мені забороняли взагалі чіпати, був бабусин альбом з курсів крою та шиття з крихітними моделями одягу та зразками.
Після війни бабусине вміння шити допомогло ій виховати двох дітей, бо яка там робота була у дружини віськового в лісах та степах, куди дідуся відправляли по службі. Бабуся шила та перешивала. Собі, дітям, сусідам... Мені завжди здавалось що вона вміє все. На вагу золота тоді, після війни, були голки, нитки та тканини. А швейна машинка взагалі була справжнім скарбом. Так і їздила вона з бабусею по тим самим лісам та степам все життя.
Ту машинку я віддала, бо ніде зберігати та й речі повинні все ж таки працювати а не стояти без діла. А ось альбом зі зразками бережу.
Зараз вже не викладають шиття в школі, моя дочка вже не відповість на питання що таке витачка і чому вона потрібна на спідниці. Все змінюється.... Мистецтво шиття відходить в минуле з багатьма іншими речами.
Хочу залишити на пам'ять хоча б голківницю - подушечку для голок та булавок, яку кравчині носили на зап'ястку під час примірок. Для браслета все ж таки завелика річ, тож спробувала адаптувати під каблучку.
На шинці з зовнішньої та з внутрішньоїх сторони - строчка (як і має бути коли шиють тканину, наскрізь). По бокам ровна строчка, а посередині - зигзаг (була така строчка коли ще не вигадали оверлоки :)).
Срібна подушечка, скоріш за все, не гладка а матована текстурою під тканину. По краю тоненьке мереживце для прикраси (так часто робили раніше). В подушечку встромлено булавки - це три чи більше маленьких камінчиків одного чи різних розмірів. Камінчики трохи випирають як головки справжніх булавок. Хотілося б і кінчик самої булавки залишити, але буде чіплятись, тож нехай сама булавка вже в голківниці буде, так безпечніше. :)
Моє улюблене оксидування має пасувати Голківниці, а камінчики можуть бути дуже різними.

І ще бабуся дуже любила рожеві троянди. Це її улюблені схеми для вишивок та визерунки на тканинах.

Вже три роки та клята руся не дозволяє мені принести бабусі її улюблені троянди, то залишу тут.