Весна – час цвітіння, оновлення та радості. Це пора справжнього торжества землі, що дає життя траві, квітам, деревам – зрештою, всьому, що на цій землі живе. Саме час познайомитися ближче з цією стихією.

У будь-яких космогонічних міфах, у будь-яких системах світоустрою земля обов'язково присутня. Ще стародавні греки в перших спробах пояснити походження світобудови зробили землю одним із «першопринципів» поряд із вогнем, водою і повітрям. Ясна річ, земля у філософському розумінні – це не каміння і пісок, точно так само, як, наприклад, вогонь – не той вогонь, на якому варять їжу. Матеріальне втілення стихії – лише один із проявів, тож земля – це не лише ґрунт під ногами, а ще й принцип стійкості та стабільності, принцип матерії та чуттєвого сприйняття, принцип породження матеріальних явищ (як земля породжує рослини)... Тому коли грецький філософ говорить про «частинки, обтяжені землею», то він має на увазі, звичайно ж, не атоми, обвішані мішками з піском. Земля втілювала ще й принцип тяжіння, тому Аристотель, наприклад, пояснював гравітацію саме тим, що частинки різних субстанцій «навантажені» частинками землі. З точки зору Аристотеля все логічно – земля притягується до землі.

На фото: підвіс «4 стихії "Земля"»

Платон, який теж захоплювався питаннями світоустрою, говорив, що складові частинки різних стихій мають різну форму. Частинки землі, на його думку, мали форму куба, тому легко складалися в щільні та міцні конструкції – скелі, гори та континенти. Земля, на його думку, найстабільніший і найспокійніший елемент.

Земля втілювала ще й принцип родючості, але якщо вона здатна породжувати колосся і дерева, можливо, вона може породити і все інше? Деякі філософи вважали, що так і є: земля – елемент, з якого складається вся світобудова.

На фото: каблучка «Стихія землі»

У Середні віки грецьку ідею стихій запозичили езотерики та алхіміки. Для алхіміків робота зі стихіями була особливо важливою, тож вони ретельно вивчали й записували всі їхні властивості. Алхімічна земля вважалася сухим, нерухомим і холодним елементом – на противагу, наприклад, гарячому і швидкому вогню. До речі, писали, що земля здатна породжувати вогонь! Що саме наштовхнуло алхіміків на цю ідею, невідомо – може, розповіді про виверження вулканів, а може, звичайне кресало.

Цікаво ще й те, що в алхімії та магії земля вважалася жіночим началом – мабуть, через здатність народжувати нове. Нерідко разом з тим землі приписували ще й нерухомість і пасивність, стверджуючи, що сама по собі, власними зусиллями, ця стихія породити нічого не може. Тут можна зазначити, що навіть магія не позбавлена гендерних забобонів. Хоча здатність творити нове і пасивність самі по собі погано поєднуються, чи не так? 

На фото: каблучка «Казка про землю»

У сучасних магічних традиціях земля практично невіддільна від своїх творінь – лісів, садів і полів. Зі стихією землі можна взаємодіяти по-різному: гуляти лісом, працювати в саду або просто поливати кактус у горщику. Всі ці дії допоможуть встановити зв'язок з цією потужною і творчою стихією. І не варто забувати, що метали й каміння – це теж, по суті, прояв стихії землі. Тож невеликий магічний ритуал ви можете здійснювати щодня, просто надягаючи прикрасу від Орінго. 

Ольга Орінго