У легендах і міфах часто з'являються різноманітні чарівні прикраси - від персня Нібелунгів до Єдиного Персня Саурона. Але для того, щоб запам'ятатися, зовсім необов'язково потрапляти в міф. В історії відомі й реальні прикраси, що можуть похвалитися незвичайними біографіями - як не дивно, теж переважно каблучки.

Існує чимало прикрас, яким пощастило увійти в історію, часом у вельми незвичний спосіб. Перший «герой» цієї статті взагалі зробив це двічі. Першого разу - як історичне свідчення двовір'я в Римській імперії, а також дивовижного нахабства окремих римських громадян. Мова про так звану каблучку Сеніціана.

Цю каблучку знайшли в англійському селі Сілчестер 1785 року, і вона одразу ж потрапила в колекцію місцевого землевласника лорда Ардена. Пізніше каблучка певний час подорожувала по різних господарях, поки, нарешті, не опинилася у руках учених. І вони, роздивившись перстень уважніше, прочитали на ньому латинський напис «SENICIANE VIVAS IIN DE», тобто, «Сеніціан, живи в Бозі». Сама каблучка має вражаючий вигляд: золота, велика, важка. Мабуть, належала якомусь благочестивому римському громадянину часів пізньої імперії, якраз за часів, коли християнство вже стало офіційною релігією Риму.

Зображення на пластині - не панк з ірокезом, і не лев, а богиня Венера

Двадцять років лежав цей благочестивий артефакт у приватній колекції, поки 1805 року в іншому англійському селі, за 160 кілометрів від Сілчестера, не виявили свинцеву табличку з написом. І не просто написом, а прокляттям злодієві! 

«Богу Ноденсу. Сільвіан загубив перстень і дасть за знахідку його Ноденсу половину вартості. З тих, хто носить ім'я Сеніціан, ніхто не буде здоровий доти, доки не принесе його в храм Ноденса».

Такі таблички в Римі були вельми популярні: розгнівані громадяни залишали їх у різних святилищах, просячи богів покарати злодія, або нечесного боржника, або невірного чоловіка... Оскільки поліції в Римі не було, до богів звертатися було доцільніше. А Ноденс був кельтським богом лікування, якому явно було під силу наслати на кривдника гіршу хворобу. (Не дивуйтеся, що римлянин звертався по допомогу до кельтського бога - він жив у Британії, і місцеві боги вочевидь були ближчими). Але найцікавіше - у табличці згадувався Сеніціан! Аналіз написів і віку таблички показав, що з великою часткою ймовірності це той самий благочестивий власник каблучки. Невже добропорядний християнин вкрав її у язичника? Ще й підписав своїм ім'ям - мабуть, щоб ніхто нічого не запідозрив...

Приклад такої проклинаючої таблички

Це була перша поява персня Сеніціана в історії. А друга трапилася 1928 року, коли археолог Мортімер Вілер звернувся за консультацією з приводу культу Ноденса до професора англійської історії та літератури Дж. Р.Р. Толкіна. Той, почувши історію таблички і персня, вельми нею зацікавився... А за п'ять років вийшла фантастична історія «Гоббіт, або Туди і назад», у якій фігурувала якась дивна каблучка. Пізніше вона з'явиться і в інших книжках, а заразом набуде власну моторошну історію... Чи не згадував Толкін про Сильвіана і Сеніціана, коли писав про Деагола і Смеагола? Усе може бути.

Другу історичну (чи, скоріше, міфічну?) каблучку було знайдено в Греції, просто в столиці - Афінах. Причому знайдено випадково, під час будівельних робіт у музеї під Акрополем. Це був перстень-печатка з чистого золота з незвичайним зображенням: людина перестрибує через бика, праворуч від цієї сцени росте дерево, ліворуч - стоїть на задніх лапах лев. Вчені згадали критські фрески зі стрибками через бика, міфи про критського царя Міноса, лабіринті і Мінотавра, і одразу ж назвали знахідку «перснем Тесея». 

Той самий «перстень Тесея»

Чому Тесея? Розповідають, що якось раз цар Мінос і Тесей посварилися, і Тесей у запалі суперечки почав хвалитися своїм божественним походженням - мовляв, його батько сам морський бог Посейдон! Мінос у відповідь заявив, що це можна легко перевірити, зняв з руки золотий перстень і кинув у море. А Тесею сказав - пірнай, якщо ти справді син Посейдона, то без зусиль дістанеш перстень із володінь свого батька. Той, зрозуміло, виклик прийняв і пірнув. А на морському дні його зустріли риби, які вже встигли знайти перстень і повернули його Тесею...

Це не зовсім вигадка: дослідження показали, що каблучку було зроблено приблизно в XV столітті до н.е. - тобто якраз у ту епоху, коли греки тільки-тільки створювали свою міфологію, а боги і герої були реальні, немов люди. Грецькій каблучці з явно критським сюжетом ще явно є, що нам розповісти.

А історія третьої каблучки відбувалася зовсім поруч із нашою країною - у Великій Скіфії за часів античності, у V столітті до н.е. У ці часи скіфами правив цар на ім'я Скіл. Матір'ю Скіла була грекиня, вона навчила принца говорити й писати грецькою, одягатися в хітон і молитися грецьким богам. Коли Скіл став царем, він відбудував собі в місті Ольвія (у нинішній Миколаївській області) величезний будинок, де, подейкують, поклонявся Діонісу, пив вино і впадав у божественну несамовитість. Розповідають, що коли скіфи дізналися про це, то не побажали мати царя, що з власної волі впадає в божевілля, і підняли повстання, а очолив повстання брат Скіла Октамасад. Скіл утік до Фракії, але там наздогнав його брат і вбив...

Цю історію записав Геродот, якому вірити можна, звісно, але не завжди. Однак у 1930-х роках у Румунії, в Добруджі, випадково знайшли золотий перстень. На персні було зображено божество, яке сиділо на троні й було оточене написами грецькими літерами. Яке було здивування вчених, коли вони прочитали на перстні імена «Скіл» і «Аргот»! Скіл - це божевільний цар, а Аргот - його дід. Отже, перстень належав саме царю! Однак поруч із ним не знайшли ні тіла, ні інших речей - тобто, це було не царське поховання, і не скарб із коштовностями. Найімовірніше, опальний цар просто загубив каблучку, коли втік за Дунай. Дуже символічно - позбутися спочатку влади, потім її символу.... 

А чи знаєте ви якісь незвичайні історії, пов'язані з каблучками або іншими прикрасами?

Женя Орінго