Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Кримська магія спогадів

Мої спогади про Крим щемкі та ніжні. З кожним роком наприкінці літа в серці починає шуміти море, а у перший тиждень вересня так взагалі пробиває до сліз — до моря додається жива музика, на яку підсадив мене Коктебель. 

Не планувала починати писати щотижневі есе, але настрій так швидко покотився до осені, що відчуваю нагальну потребу пошукати щось для рівноваги. Тому й вирішила зробити приємно собі й вам, та присвятити цей тиждень кримським спогадам та мріям про кримське майбутнє.

Почну тихо й лагідно...  Витягну зі шкатулки намисто з мушлями, подивлюся на картини, які купила на набережній і витягну з сейфа диск зі старими фото й відео. 

 
75ba451a69844d90a26a4922220cc8d2.md.jpg
 

Тепла магія спогадів заколисує, перекриває стрічку новин і ось я вже сиджу на березі моря.

За спиною мелодія підіймається в глибоке фіолетове небо та лоскоче повнопикий Місяць. Людей навколо майже немає — усі там, де яскраве світло, гучний саксофон та гомін курортників, розігрітих пивом та вином. 

Серце сповнене любові до цього магічного світу. Я загадую якісь кумедні легковажні бажання і на кожне з них кидаю камінчики у вічне море. Пам’ятаю тільки останнє бажання: кожного вересня у повню зустрічатися з Чорним морем. 

Після 2011 року я двічі зраджувала свою мрію, весь час щось відволікало і у жовтні казала собі — ну наступного року точно поїду до Криму. А потім прийшов 2014 рік… У морі біля Коктебелю лежить камінчик, який продовжує мене кликати. 


+ + + 

Цілий день
​море накочується і відступає,
​кидається чайками,
​ніби серветками в офіціанта.
​Цілий день
​вона нарікає і свариться,
​жаліє себе,
​зневажає.

​Цілий день
​солона вода
​перевертається від безсилля.
​Цілий день
​пісок осідає
​в моря на піднебінні.

Цілий день
​вона ходить берегом,
​гнівно топче
​намоклі газетні шпальти піску.

​Сидить на березі,
​розбирається з гнівом у собі.

​І море теж –
​сидить, розбирається
​з кораблями в собі.

(Сергій Жадан)

 

40d9ac8dc1a90811b2a806af6974ce17.md.jpg

 

Вечір ностальгії допоміг, перегляд родинних фото заколисав і на серці стало легше.

Але я з задоволенням прочитаю, що гукає вас у Криму і в якому місці чекає той камінчик. Як і завжди — це питання накличе щось приємне за тиждень. 

О.М. любовь

 

allavoytenko
Пнд, 02/09/2024 - 05:29

Для мене Коктебель - це яхти і мадера, а ось камінці мої розкидані на пляжі Судака під фортецею. Але то був ще наш привітний теплий український Крим, який все ж таки змінився після орківської навали. І ось вже у 16му в Алушті висять бігборди із зображеннями пєтра, єкатєріни, потьомкіна, ізрєчєніямі "вєлікіх росіян", а місцеві екскурсоводи, які все ще шокають, розповідають про часи вєлікой російськой імперії, неначе то вони ті гори збудували... Хоча залишились там і ті, хто щиро радіє, зачувши про Харків і Україну, у яких навіть вираз очей змінюється, якось теплішає, вони з нами й спілкуються інакше, не так офіційно, і вітають, зустрівши на вулиці. А колись повернутися туди треба, бо чекає гора Кішка, яку чомусь так і не встигли відвідати, та вона все ж чекає, ще з 13го року чекає. Та коли ж це буде?
Lina2018
Пнд, 02/09/2024 - 07:47

Є щось іншопланетне у кримському пейзажі. Була там літом 13 року. Жили в отельчику, тільки відбудованому сімейною парою із Донецька. Усі веселі, безтурботні. Найяскравіший спогад - захід сонця над морем, доріжка червоного світла на хвилях і вогники китайських ліхтариків, які ми запускали і загадували бажання. Чи повернемось колись? Не знаю. Розбіжність у ментальності відчувалась вже тоді, а за 10 років приїхало багато чужинців. Крим - батьківщина мого прадіда, можливо колись ця земля таки буде належати кримським татарам.
Tais
Пнд, 02/09/2024 - 09:41

Мої камінчики - на кам'яному березі Алушти, в святковому морі Ялти, екзотичному Коктебелі та в лагідних хвилях Євпаторії! Співаючі Барханчики хвиль, приємний аромат, підпливаючі близько до берега Дельфіни та нічна місячна доріжка. Все таке наше і рідне!
Salnyk Violetts
Пнд, 02/09/2024 - 10:53

Крим для мене- це чудовий літній табір в Алушті, куди ми приїздили з бабусею більше ніж 10 років поспіль, ніколи не забуду скільки цікавих заходів там було, екскурсії по найцікавішим місцям, конкурси та вікторини по вечорам, в кінці зміни була лінійка, де кожному діставалися невеличкі подарунки на згадку а потім всі разом співали пісні навколо вогнища. А найважливіші камінчики для мене на горі Ай- Петрі, для мене вона одна з найкрасивіших, хоча і характер в неї досить норовливий, але її мальовничі спуски того варті.
dora2014
Пнд, 02/09/2024 - 11:17

Крим - для мене це відпустка , відпочинок, сонце, море , пляж. Це безтурботна насолода від краси природи. Це екскурсії по цікавим місцям з присмаком солонуватого повітря, коли легені дихають наповну . Це пахлава медова та солодка кукурузка і дуже багато креветок. Це Феодосія, місто яке сприймаю наче другий дім. Це ЮБК та безліч прибережних містечок та сіл. Це Гурзуф, Судак, Алупка, Ялта, Балаклава... Це дикі пляжі з кам'яними валунами в Орджонікідзе , де хвилі лагідно гойдають (коли не шторм), а вода прозора-прозора. Це печери. Я побувала у двох - Мармуровій та Червоній. Це печерні міста, це самобутній Бахчисарай. Маю багато камінчиків з Криму. А свій останній, на пам'ять, щоб обов'язково повернутися , влітку 2013 привезла з Алушти. Дуже чекаю на Крим. Скучила.
Оля-Оринго
Пнд, 02/09/2024 - 11:30

Мої камінчики лежать у селі Рибаче - там, де казкові гори, троянди і кіпариси. Соковиті персики, кам'янистий пляж зі скарбами - кожен камінець унікальний і можна навіть знайти "смарагди" та "янтар" зі скла, плавання ноччю у туманній теплій воді, краса і спокій. І далі тягнеться пам'ять - Місхор з довгими сходами до моря, шторм у Гурзуфі, де ми з дідусем жили у старому скрипучому дерев'яному флігелі, подорожі дворцями й парками, перший студентський похід з палатками на Фіолент, плавання на надувному матрасі крізь грот Діани. Купа світлих спогадів пов'язана з Кримом, а коли стає сумно, я кажу собі, що це як ельфійський Валінор - він у нас був, в нас є спільна гарна пам'ять heart
katypon
Пнд, 02/09/2024 - 16:47

Для мене Крим-це мис Тарханкут кожного року у дитинстві, бо була можливість безкоштовно поїхати на роботі у батька. Це степ, отари вівець, дикі пляжі з величезними «булижниками», які ніхто не прибирає, прозора та чиста вода такого кольору, що неможливо описати , а ще скелі та стрибки з них у воду, мигдаль, який збирали, інжир, мідії…
Pana_anna
Пнд, 02/09/2024 - 18:01

Мій відпочинок у Криму, у Лівадії в готелі Кічкіне був у 2010 році. Згадуємо з чоловіком з ностальгією. Був початоу червня, море було прохолодне, але краєвиди зачаровували. І екскурсію у музей Массандра теж згадую з сумом та ніжністю. А якщо поринути у дитинство, то батьки кожен рік на потязі 8 років поспіль відправляли мене до моря у табори. Евпаторія, Ялта, Феодосія, Алушта, ці міста ассоціюються у мене з дитинством та друзями. Пам'ятаю, як майже кожен рік відвідувала Лівадійський та Воронцовський палаци. Можливості лишитися у таборі на час екскурсії не було, тому на п'ятому відвідуванні вже сама могла розповідати історію кожного палацу і вести за собою групи. Не знаю, чи поїду колись у Крим ще раз. Не впевнена, бо дуже боюсь, що чарівність спогадів зникне, коли я побачу, як все змінилось...
aslvle
Пнд, 02/09/2024 - 21:09

Коли мова заходить за Крим, мене треба вчасно зупинити :))) Мої камінці там всюди. Та в першу чергу - в улюбленому Сімферополі, де пройшли дошкільні роки, а потім довгоочікувані літні канікули, часто - весняні, осінні, зимні. З дитинства улюблена книжка - «Легенди Криму». Так і повелося: як на душі ставало скрутно - спасінням був Крим. Будь-якої пори року. Аромати моря та степу, стародавні Херсонес, Пантикапей, Неаполь Скіфський, Євпаторія, ажурні візерунки Хан-Сараю, таємничі печерні міста, куести та яйли, захоплюючі краєвиди з Бесідки Вітрів та зоряне небо з телескопів Научного, місця сили на Кара-Дагу і в Новому Світі, печери і кріпосні вежі, палаці та парки Південного Берегу, громада Чатир-Дагу, незабутні ландшафти Коктебелю, Меганому та Гурзуфа, травневий карнавал ірисів та листопадовий бал хризантем в НІкітскому саду, караїмські пиріжки, чебуреки та найсмачніші сімферопольські тістечка… Гірко спостерігати, як ці незабутні місця спотворюються, прилаштовуються для імперських потреб сусіда-агресора «у рідній гавані». Була в Криму вже після анексії у 2014 та 2017, тому що було до кого приїздити, бачила на власні очі. Після лютого 2022 відпала вкрай ватна частина родичів. Про все це можна б було написати не есе, а книгу, якби був час та… не було так боляче. Сімферополь у снах. Крим у мріях та надіях. Слідкую за ним здаля…Наш найпрекрасніший, різнобарвний, магічний, сакральний, український та кримськотатарський Крим.
olenabuglova
Пнд, 02/09/2024 - 22:26

Мій Крим - це парк у Місхорі, з пальмами, кіпарисами, трояндами та видом на Ай-Петрі. Це рожеве ігристе вино у дегустаційній залі Нового Світу. Це справжня чорна кава і східні солодощі у кримськотатарській кав'ярні у старому центрі Євпаторії. Це неймовірні пахощі дикорослих трав у Судаку. Але, на жаль, це усе в минулому, у моїх спогадах. Не знаю, чи захочу після повернення Криму в Україну знову поїхати туди. Бо відчуваю, що орки саиою своєю присутністю осквернили наш Крим, як і будь-що, до чого вони доторкаються. Не впевнена, що зможу спокійно спілкуватись з тими місцевими жителями, які кликали туди руський мір та бігали по "референдумах". Безумовно, не всі кримці такі. Але наших, на жаль, з кожним роком стає там усе менше( .