Цей ескіз намалювався наприкінці жовтня минулого року. Навіть дату зафіксувала, 28.10.22, тому що зробила фотографію.Тоді скінчилося бабине літо, пішли дощі, і я занесла у дім горщики з квітами. А з ними і божу корівку, що заховалася у кущику пеларгонії.



     Комашка виявилася допитливою. Де я її тільки не виловлювала: і в пакеті з булочками, і в раковині на кухні, і на підлозі. Видно кущик пеларгонії категорично її не влаштовував. Крихітна душа вимагала волі.

     Після Нового року я почала її навіть підгодовувати.



     Тоді ж читала збірку поезій Івана Малковича.

* * *

Сизі ранки поснулі,
зозулі під росами сплять,
зелені стебла цибулі
з низеньких туманів стримлять.

Грузне в туман драбина,
прихилена до воріт.
Видно: якась людина
мирно стриже живопліт.

Чутно, як соки нуртують,
й знову при рідній ріці
равлики біло мурують
тихі свої церковці.

Хочу і я ставати
тихим, гасити вапно,
і живопліт доглядати,
й довго дивитись в вікно.

* * *

КАХЛЯНА (ТОСКНА) БУКОЛІКА

Лубочки стишені, пастуші
вже не диктуєш ти,
лиш порожніють з тютюнцем папуші,
і сохнуть чарочкам роти.

Тож дай мені ще трішки сили,
бо, мабуть, там зима —
Дерева тіней натрусили,
а яблук і нема.

Лиш кахлі скалочку ще видко,
де жовняр на коні:
при боці жовте пістолєтко
і горличка в вікні.

Потомлені янголи мовчки,
ховаються за край…
Ще чутно пісню, але й з неї
повитікав Дунай.

* * *

Коли вона плелася в коси —
чом, скрипко, відвернулась пріч?
Як музику пустила босу
в таку непевну, звабну ніч?

Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
вже ж сивина спадає з пліч, —
як босу музику пустити
в таку непевну, звабну ніч?..

Візьму собі землі окраєць,
піду блукати по світах, —
хай тільки вітер завиває
в моїх розхристаних слідах…

О мамо, тату, як спитають,
куди ваш син подався з віч —
скажіть: він музику шукає,
що босою пішла у ніч.

* * *

     Іван Малкович - цікава особистість, у якій внутрішня чуттєвість природньо поєднується з прагматизмом. Під впливом віршів Малковича написалися наступні рядки.

* * *
Навіяно буколіками Івана Малковича.

Рахую чорні цяточки
На крильцях у комашечки,
Загадую бажаннячко.
Наївна мила панночко.

Лети, комашко божая.
На тебе дуже схожая,
Я, сонячне створіннячко,
Плету собі намистечко
Із золотих промінчиків.

Але бува хвилиночка,
Вдягну зміїну шкірочку,
І знає половиночка:
"Руками не чіпать!"
* * *

     На початку весни я вже почала мріяти, як випущу божу корівку на вулицю. Але, на жаль, не дотягнула, сердешна, до теплих днів. Я, особа не сентиментальна, але тут чогось так сумно стало. На тлі війни, смертей і руйнувань смерть маленької комашки викликала неабиякий смуток.



     Ескіз підвіса, який я хочу представити на конкурс, - це спомин про літо, про теплий сонячний день, коли яскраве світло примушує мружити очі, а юний вітерець плутається у складках легенької сукні. Ти сидиш десь на березі річки, слухаєш плескіт води, шум дерев і віддалений гомін міста. Ти піднімаєш вгору долоню з маленькою комашкою і промовляєш:
"Лети, лети, сонечко,на дідове полечко,на бабине зіллячко,на наше подвір'ячко!".
І щиро віриш, що долетить божа корівка до небесного бога і передасть йому твоє заповітне бажання.



     Технічні характеристики.

     Підвіс "Літній спомин" складається з двох частин.

     Нижня частина (тільце комашки) - рухома, вставка кабошон груша 12×16 мм. На зворотній стороні зображення сонця. Крапани у вигляді лапок комахи.

     Верхня частина (крильця). Бачу її легкою, ажурною. Крильця утворюють таку ніби напівсферу, яка огортає кабошон і краями доторкається до поверхні одягу або тіла. На голівці очі-камінці. Вушко приховане. Можливо його потрібно подовжити, зробити у вигляді петлі, тому що в ньому мають поміститися і кільце кабошона, і ланцюжок.
     Візерунок крилець у вигляді срібних кіл, в одному заховався логотип Орінго.