Минулий рік для кожного з нас був різним, але незмінним залишалося одне – пошук точок опори. Книжки, які ми читаємо, музика, що лунає в навушниках, та кадри, що дозволяють хоч на годину відволіктися, іноді справді рятують. Тож у опитуванні  "Чим запам'ятається цей рік?" наприкінці 2025 року ми попросили вас поділитися своїми особистими відкриттями...

А отримавши сімдесят сім щирих відповідей, зрозуміли: Орінго-спільнота – це справжній інтелектуальний клуб, членством у якому можна пишатися. Отож на початку року нового систематизуємо ваші поради, щоб цей колообіг радості тривав і далі.

 Які прочитані у цьому році книги виявилися для вас відкриттям?

Орінговські полички точно не припадали пилом! Вони поповнялися як поважною класикою, так і неймовірними сучасними виданнями. Приємно бачити, як багато місця у ваших серцях займає саме українська книга.

Ви відкривали для себе Світлану Талан та захоплювалися естетикою виданнь Софії Яблонської «З країни рижу та опію» та «88 орнаментів кімоно» Тетяни Вовк – книги, де кожна сторінка є фрагментом традиційного японського візерунку, доповненого хайку. І так, вона видана в Україні!

Краяли серце поетичні збірки Максима Кривцова «Вірші з бійниці» та Ніки Кожушко «Час починати танго».

Серед сучасної прози особливе місце зайняв «Білий попіл» Ілларіона Павлюка – дехто зізнався, що не думав, що сучасна українська проза може бути настільки захопливою. Також серед порад «Гемінгвей нічого не знає» Артура Дроня, «Шептуха» та «Доця» Тамари Горіха Зерня.

Окремо варто згадати Валерія Шевчука – як писали у відповідях, можна пережити справжній шок від усвідомлення, що письменник такого рівня багато років жив поруч, а ми про нього майже нічого не знали. Його «Роман юрби», «Розсічене коло» та оповідання стали справжнім відкриттям.

А ще тішить активне повернення до української класики:  Майка Йогансена («Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», «Подорож людини під кепом»), Миколи Хвильового («Повість про санаторійну зону»), Івана Багряного («Сад Гетсиманський») Як писалося у коментарях до відповідей: «Чому я не читала цього раніше?!». Ми в контент-команді теж часто ставимо собі це питання – і щиро сподіваємося, що у цьому спалаху любові до рідного слова є і наша маленька іскорка.

Не стояла осторонь й світова література. Фредрік Бакман та Крістін Генна виявилися абсолютними фаворитами – їхні книги допомагали багатьом знайти розраду. Також у списку відкриттів – Карлос Руїс Сафон із його магічним «Цвинтарем забутих книжок» (нагадаємо: це цілий цикл!), неквапливо-філософський Герман Гессе та безмежний Майкл Каннінгем. І навіть болісна та непроста для сприйняття нобелевська лауреатка Хан Ган також з’явилася серед відповідей.

Ви перечитували Джорджа Орвелла («1984»), Джейн Остін («Гордість і упередження»), Шарлотту Бронте («Джейн Ейр»), серію про Шерлока Холмса. Хтось відкрив для себе Террі Пратчетта, а хтось – Філіпа Пулмана («Темні матерії») та Сюзанну Коллінз («Голодні ігри»). І звісно ж, не обійшлося без Короля жахів – його романи згадувалися багато разів.

Окремо відзначимо відповіді тих, хто читав разом із дітьми або повертався до дитячих історій заради затишку: серія енциклопедій для дітей від видавництва «Ранок», «Історії з чаюванням» Кузьменко (написані неймовірно співучою мовою) та – несподівано – дитяча книжка Олександра Дюма.

На фото: брошка "Екслібрис"

 Яку музику ви слухали цього року і порадите послухати іншим?

Музична палітра орінговців – це дивовижне поєднання драйву, важкої класики та, звісно ж, українських мотивів, які дарують розраду та допомагають тримати робочий ритм.

Безумовними лідерами плейлистів залишаються «старий добрий» «Океан Ельзи», «злі та веселі» «Жадан та собаки» та «Бумбокс». Але поруч із ними розквітає й нова українська сцена: ви радили одне одному зануритися у фанк та соул від The Maneken (альбом «New Era»), відкрити магічний голос Vivienne Mort та щирість гурту Adam.

Для тих, хто шукає коріння, справжнім відкриттям стала нова українська автентика від Юрія Йосифовича, гурт «Гомін» та ретро-шлягери Богдана Весоловського. Не лишилася без уваги й похмура естетика гурта Zwyntar та запальні пісні від «Цвяха».

Світова музика теж дарувала підтримку. Хтось знаходив спокій у сонячній боса-нові Антоніу Карлуса Жобіма, називаючи її «сонячним континентом серед сірих днів», а хтось повертався до перевіреного часом драйву Linkin Park, Muse та Bon Jovi. І, звісно, не обійшлося без класики: Шопен, Ліст та навіть іспанські середньовічні гітарні майстри допомагали знайти тишу всередині себе. А декому допомагали зосередитися AI-композиції!