Дякую, Таню Це було кохання з першого погляду  Дуже радію, що встигла, бо камінчик - цілком мій, і як я без нього жила?  І до речі, Le Rouge et le Noir - остання моя прочитана книжка французькою в оригіналі) Крім Стендаля ще наважилася на кілька творів Мопассана, Флобера, Жюля Верна та Гюго... Ну і ще кілька сучасних авторів. Взагалі-то небагато. І Стендаль - доволі складний щодо лексики та всіляких зворотів  Проте це був безцінний досвід! І насолоди від читання чимало) У підвісі мені вистачило всього: є трохи від сутани ченця, й від парадного мундира - він доволі стриманий і водночас спокусливий та пристрасний!  Водночас дуже класичний й дивовижно сучасний) Останнім часом балансую між взалі-то протиріччям у стилях: від панк-року до вікторіанського флеру  Останнім часом взагалі позбулася усіх речей, крім відверто брутальних та мереживного ретро, бо однаково тяжію до обох напрямків))
І ось, коли натрапляю на такі прикраси, що здатні органічно об'єднати усе це разом - то просто відчуваю суцільний кайф! 
​

Дякую, Аню! Здається, це не агат, а яшма, хоча обидва камінчики бувають такі непередбачувані, що відрізнити взагалі неможливо  
Вгалалі-то наразі маю дві ялинки - одна штучна, та більш "європейська" (вимушене придбання минулого року, коли переїжджали з хати на хату, і був конче необхідний мобільний варіант для святкувань у складних умовах - щоб будь якої миті запакувати разом з іграшками та перевезти до іншого прихистку)
​​​​​​ А інша - більш традиційна для нашої родини, справжня, запашна, із шишками...  І ось наразі стоять одна навпроти іншої - і неабияк втішають!  І стоятимуть принаймні до 14 січня... Бо я народилася на "старий новий рік", і це вже традиція - святкувати з ялинкою 

Дякую, Світлано  Мені дуже сподобалось Ваше бачення!  Камінчик дійсно дуже об'ємний, фото взагалі не передає, яке це насправді диво)