Де втрачаємо рідкісну квітку душі?
Од народження крізь все життя
Розкрадає божественне сяйво буття,
Обережно з тоненькими скельцями мрій... Аркуші
Горять в пічці навіть в найкращих майстрів,
Але цей і страждав, і свій спокій зустрів.
Де оступишся — там і заплачеш,
Озирнись, і у місячнім сяйві побачиш:
Світ буває жорстокий і грішний...
Він. Поранений і невтішний.
І вона, королева Марго.
Та єдина, що врятувала його...
Любиш — шукай, йди цим шляхом,
А як знайдеш — далі йдіть вже разом.