Що трапляється, коли закон накладає жорстку заборону на те, до чого люди так звикли? Маємо у світовій історії такий досвід, і ім’я йому — «Сухий закон».

Коли 16 січня 1920 року 18-та поправка Конституції США оголосила алкоголь поза законом, ніхто й уявити не міг, чим обернеться це «добре починання». «Сухий закон» змінив алкогольну культуру назавжди. Пити люди менше не стали. Натомість стали більше стріляти, грабувати та протестувати. Саме у цей час до небес виросла корупція, активізувалася мафія та численні бутлегери, виросла статистика не лише злочинів, а й випадкових смертей від неякісного алкоголю — і таких випадків можна налічити тисячі. Чи добром обернулися наміри консерваторів дати бій пияцтву?

Все почалося не з однієї конкретної дати, а з декількох штатів, де заборону пияцтва хотіли запровадити фермери та, по більшості, жінки фермерів. Крім шкоди господарству, як причина заборони вказувалося ще й те, що на алкоголь йде зерно, таке потрібне у аграрній політиці та в експорті. На момент ухвалення закону, вже в 15 штатах існувала заборона на транспортування алкоголю та його виробництво. Країна фактично ділилася на «сухі» та «мокрі» штати. На початку Першої світової війни «сухими» були 36 із 48 штатів. Існували цілі групи поборників тверезості та Антисалунна ліга, проте справжнє просування «Сухий закон» отримав за часів Уейна Вілера. Він був полум'яним борцем із алкоголем, і в 1894 році прийшов працювати в Антисалунну лігу, де швидко завоював повагу через свою жорстку політику. Головною метою було повністю заборонити алкоголь у США. Ліга працювала через церкви та кандидатів в уряд, щоб запровадити такий закон. Завдяки своєму впливу Уілер став відомий як «сухий бос». Він наполягав на суворому виконанні «Сухого закону» і виступав за те, щоб до технічного спирту додавали отруйні хімікати, тому що «той, хто п'є технічний спирт, — самогубець». Через це також, а ще через недбалість «домашніх» хіміків, загинуло чимало людей.

Проте, що для одного — зло та загибель бізнесу (як, наприклад, постраждало пивоваріння), то для іншого — прибуток. Заборона торкалася лише виготовлення, продажу та транспортування алкоголю. Саме пияцтво не заборонялося! Тобто, якщо алкоголь був у вас у власності, ви могли його без докорів совісті випити. А це, сумісно з дефіцитом легальних напоїв, дає нам за законами ринку лише одне: величезний попит. І його взялися задовольняти мафія та бутлегери — контрабандисти алкоголю. Саме слово походило від назви халяви чобота, де солдати Першої світової носили з собою плоскі пляшки з алкоголем. Бутлегери возили алкоголь із інших країн (як Марі Уейт возила з Гавани), маркували його як ліки (так розширилася мережа аптек Walgreens через продаж віскі), або як спеції (історія лікерів SpiceBox із Канади). Бутлегери вигадували все нові й нові схеми, як заплутати свої сліди перед федеральними агентами. Використовувалися і туші свиней, щоб зашити туди пляшки; і підошви на чоботи, що імітують сліди корів; і надшвидкі катери, щоб відірватися від берегової охорони великих міст. Вгадаєте, яким був найпопулярніший злочин тих років? Викрадення вантажівок! Звичайно, не пустих  Алкоголь був головним «золотом», а самогон, «місячний лікер» (moonshine англійською, бо тоді самогон виганяли вночі, під місячним світлом), — головним «еліксиром» від болю, голоду та нудьги. Нація поступово перетворювалася із законослухняних громадян на країну дрібних шахраїв та корисливих виробників самогону.

Без дам у цій нелегкій справі не обійшлося! Справа в тому, що в більшості штатів були закони, які суворо забороняли обшукувати жінок. І вони цим користувалися, проносячи алкоголь у великих плоских флягах на грудях, на таліі чи животі. Якщо ж їх обшукували, вони завалювали поліцію позовами до суду, що призводило до нових проблем. Навіть якщо жінок ловили, присяжні неохоче їх засуджували. Одне з найсуворіших покарань було присуджено 22-річній бутлегерці з Денвера Естер Метсон. Дивіться самі: вона місяць просиділа у в'язниці і її змусили ходити до церкви щонеділі протягом двох років. Після інциденту (а він мав розголос) жінок-кур'єрів стало вп'ятеро більше, ніж чоловіків. А про те, що були подекуди місцеві королеви нелегального алкоголю, можна знайти об’ємні дослідження!

З тих же часів йде пристрасть американців до коктейлів. Рекламу змішаним напоям зробили власники барів підпільних: на випадок облави поліції бармени розбавляли бутлегерский алкоголь безалкогольними напоями, щоб змінити колір та приглушити смак спирту. Одна з найвідоміших легенд — рецепт коктейлю Лонг Айленд Айс Ті. Стверджується, що напій був винайдений у 1920-х роках «Старим» Бішопом у місцевій громаді під назвою Лонг-Айленд у Кінгспорті, Теннессі. Потім напій був удосконалений Ренсом Бішопом, сином «Старого», шляхом додавання коли, лимона і лайма. Версія «Старого» включала віскі, кленовий сироп, різну кількість п'яти різних лікерів і не містила тріпл-секу.

А ще популярними стали круїзні подорожі «в нікуди»! Цікаво, що легально споживати алкоголь можна було за межами територіальних вод США — на той момент вони становили 5 км від берега. Так з’явилися «алкокруїзи», або «круїзи в нікуди». Як зрозуміло з назви, це були короткі круїзи без певного призначення, під час яких пасажири могли насолоджуватися алкоголем. Плавали цими маршрутами комфортабельні круїзні лайнери — «Беренгарія» і «Аквітанія» компанії Cunard, «Маджестик» компанії White Star і «Левіафан» компанії United States Lines. Клієнтам пропонували прості тури вихідного дня Атлантичним океаном або круїзи із заходом до Канади, на Бермуди, на Багами чи на Кубу.

Як можна говорити про відповідь перед законом, коли сам президент його не виконує? Є історія, що президент Герберт Гувер мав звичай ходити до посольства Бельгії пити Мартіні, бо посольство — це фактично територія іншої країни, де заборони на алкоголь немає. А у 1931 році Гувер за традицією прийшов на гру вашингтонської команди в чемпіонаті США з бейсболу, щоб відбити м'яч. Глядачі кричали з трибун: «Ми хочемо пива! Ми хочемо пива!», але він лише розсміявся у відповідь. Як можна здогадатися, на другий термін його не обрали. Іншим шляхом пішла дружина президента Калвіна Куліджа Грейс. Вона не схвалювала «Сухий закон» і не одноразово намагалася умовити чоловіка його скасувати. А коли їй подарували білого цуценя коллі, вона назвала його Роб Рой на честь популярного коктейлю на основі шотландського віскі. Як теж можна здогадатися, американці дуже любили Грейс 

Як ми знаємо, «Сухий закон» таки було скасовано, але культура алкоголю в США вже не була такою, як раніше. Людська вигадка та кмітливість довели, що якщо людина чогось хоче — вона це отримає! Іноді неймовірними шляхами.

Альона Мінакова для Орінго