Жоден літератор не здатен створити більший жах, ніж ті, що щохвилини плодить уява звичайної людини. А якщо людей ще й багато... Найстрашніші чудовиська, як правило, породжуються нашою уявою. Давайте ж вгледімося в очі ночі...

Варто сказати, що більшість фольклорних чудовиськ досить однотипні (мабуть тому, що мають одного батька - страх). У багатьох народів є хтось, хто п'є кров, краде дітей тощо. Але трапляються і воістину моторошні унікуми. Один із найжахливіших - нукелаві або наклаві з Оркнейських островів у Шотландії. Уже опис його зовнішності здатний викликати жах: це напівлюдина-напівкінь, здалеку схожа на гігантського вершника, а ось зблизька виявляється, що у вершника... немає ніг! Його торс буквально вростає в кінську спину. Ще одне моторошне відкриття при погляді на нукелаві зблизька - це відсутність у нього шкіри. Взагалі. В обох частин - і людської, і кінської. Небагато свідків кажуть, що у чудовиська видно чорну кров, що біжить, і м'язи, що пульсують. Додайте до цього ще й червоні палаючі очі, довгі руки, що звисають до землі, - і вам стане остаточно зрозуміло, чому ніхто не бажає з ним зустрічі.

Але якби зовнішність була єдиною причиною! Нукелаві страшний не тільки на вигляд, а й за характером. У нього немає жодної позитивної риси: він жорстокий, агресивний, руйнівний, від його подиху в'януть посіви, він насилає мор на худобу і вбиває людей при випадковій зустрічі. Живе це чудовисько в морі і, за чутками, під водою має якийсь інший вигляд - можливо, навіть моторошніший... Навіщо вибирається на суходіл - невідомо, проте навіть на землі сховатися від нього неможливо. Єдиний спосіб врятуватися - знайти джерело прісної води і перетнути або обійти його. Як мешканець солоного моря, нукелаві терпіти не може прісну воду: якщо між вами та ним опиняться річка, струмок або джерело, чудовисько не зможе його перетнути. Ви зможете спокійно вирушити додому, а нукелаві забереться геть у глибини морські... чекати на нову жертву.

До речі, ще одна річ, яку нукелаві не любить - це дощ. Мабуть, тому, що той прісний. Тож у дощову погоду можете сміливо гуляти узбережжям - зустріч із безшкірним вершником вам не загрожує 

На фото: слайд "Чортополох"

Ще одне незвичайне і від цього ще більш моторошне чудовисько - вендіго. Ось про нього ви напевно чули - щонайменше пам'ятаєте за Кінгом. Він, до речі, надав вендіго таку характерну рису, як роги. Спочатку ніяких рогів у вендіго не було, але не думайте, що в автентичному вигляді він був менш страшним...

Батьківщина вендіго - Північна Америка, район Великих Озер. Аборигени-алгонкіни здавна розповідали історії про істоту, яка мешкає в лісовій глушині і полює на людей. Вона заманює подорожніх до лісу свистом або наслідуванням людського голосу, а заманивши, пожирає. Але найстрашніше у вендіго - це навіть не людоїдство, а те, що сам він колись був людиною.

Алгонкіни розповідають, що перший вендіго з'явився давним-давно під час довгої голодної зими. Якась людина настільки зголодніла, що вдалася до останнього засобу - до канібалізму. Але її голод не вщух - навпаки, він став тільки сильнішим. Людина почала нападати на своїх одноплемінників, за що її вигнали до лісу. У лісі вона продовжила своє моторошне полювання і незабаром втратила людську подобу, перетворившись на виснажену істоту з сірою шкірою, яснами, які кровоточать, довгими кігтями на руках і ногах і, за чутками, крижаним серцем. Коли вендіго наближається до жертви, та відчуває неприродний холод і жахливий запах. Ось тут-то найкраще відразу бігти, не озираючись. Навіть якщо вам пощастить, і вендіго вас не з'їсть, а тільки поранить, ви самі через недовгий час перетворитеся на вендіго. 

Але навіть усе це не найстрашніше. Найстрашніше, що міф про вендіго час від часу просочується в реальність. Серед алгонкінів донині поширений специфічний психічний синдром, який так і називається "синдром вендіго". Якщо людині здається, що їй загрожує голод, вона починає турбуватися, тривожитися і боятися перетворення на вендіго. Одночасно з цим вона відчуває неконтрольований потяг до канібалізму і нічим не вгамовуваний голод. Люди, одержимі "психозом вендіго", нападають на інших людей, часто зі смертельними наслідками. Єдиний спосіб вилікувати одержимого - ізолювати і рясно годувати жирним м'ясом, щоб заглушити голод. Фольклор фольклором, але синдром вендіго - офіційно зареєстрована хвороба, внесена до МКХ!

На фото: підвіс "Ловець снів 2"

Справжні майстри страшного фольклору - це, звичайно ж, японці з їхніми численними духами-йокаями. Йокаї бувають різні - від пустотливих і кумедних до по-справжньому жахливих. Але є серед них істота, якій щиро подобається лякати людей. Це Ноппера-Бо. Ноппера-Бо виглядає як звичайна людина, нічим не примітна, крім того, що в неї немає обличчя. Взагалі. На місці обличчя в нього гладка шкіра. Самі уявляєте, що відчувають люди, які це бачать. Особливо якщо врахувати звичку Ноппера-Бо приймати вигляд близьких людей жертви!

Звичайний сюжет історій про Ноппера-Бо виглядає приблизно так. Людина зустрічає когось зовні зовсім звичайного, заговорює з ним - і раптом виявляє, що в незнайомця (або незнайомки) немає обличчя. У жаху вона тікає, стикається з іншою людиною, зазвичай знайомою або родичем, і розповідає їй про те, що сталося. Знайомий або родич погоджується, що історія справді неймовірна, а потім запитує: "А обличчя було ось таким?". І... так, друга людина теж виявляється безликою. Наш нещасний герой знову в жаху тікає, зустрічає третю людину... ви вже здогадалися, чим закінчується третя зустріч. Зазвичай після третьої зустрічі герой непритомніє. Ноппера-Бо - один із найжахливіших японських йокаїв, незважаючи навіть на те, що сам по собі він зовсім не агресивний. Проте лякає так, що й нападати не треба!

На фото: сережки "Катана 2"

Фольклор часто буває настільки дивним і непередбачуваним, що випереджає будь-яку авторську фантазію. Не кажучи вже про те, що за кожною історією про вендіго або нукелаві стоять численні чутки про реальність усіх цих чудовиськ... А яких дивних і страшних міфологічних істот знаєте ви?

Женя Орінго