Неможливо уявити собі історію Рівненщини без єврейських громад. У численних єврейських кварталах і містечках налічувалося два десятки синагог і незліченна кількість молитовних будинків і клойзів - «шкіл для дорослих», де вивчали Талмуд. На жаль, зараз від усього цього збереглося небагато - тим важливіше берегти те, що залишилося.
Перші свідчення про існування на Рівненщині єврейських громад відносяться до XVI століття. Однак «перші свідчення» далеко не завжди означають «першу появу»: цілком імовірно, що євреї оселилися тут іще раніше, але тільки в XVI столітті в документах на них звернули увагу. До Другої світової війни євреї становили на Рівненщині більшість населення; тут же мешкало безліч цадиків - хасидських духовних учителів зі своїми «дворами» з вірних послідовників та учнів. Це був цілий особливий світ, від якого, на жаль, залишилося не так багато. На більшість синагог і клойзів чекала незавидна доля - найчастіше руйнування нацистами, а потім перетворення на склади і клуби радянськими прихильниками «наукового атеїзму». Тому сьогоднішня розповідь буде екскурсією у світ далекого минулого, який був знищений і навряд чи відродиться знову.
Синагога в Дубно, сучасний вигляд
З усіх синагог Рівненщини - та й усієї України - найбільшою і найвеличнішою була синагога в Дубно. Це місто здавна було центром єврейського життя: тут проповідували видатні хасидські вчителі, такі, як Яаков Кранц, колишній підприємець, який після банкрутства став... проповідником; його дотепні історії та притчі настільки полюбилися людям, що увійшли в народний єврейський фольклор. Тут же наприкінці XVIII століття, епохи Просвітництва, був один із центрів Просвітництва єврейського - Гаскали. Послідовники Гаскали стверджували, що єврейський народ не повинен жити у вічній ізоляції, у страху й презирстві до «зовнішнього світу»: треба виходити з гетто, вивчати світські науки й іти в університети, суди, а то й у парламенти! У Дубно у свій час жив і творив Авраам бер Готтлобер, відомий діяч Гаскали, просвітитель, поет і перекладач, який познайомив своїх одноплемінників із Гете і Шиллером...
Одним словом, єврейське життя в Дубно було бурхливим і різноманітним. І, зрозуміло, синагога в Дубно повинна була відповідати! Її звели 1784 року і прикрасили згідно з усіма тогочасними модними тенденціями - у дусі бароко: якомога декоративніше, химерніше і виразніше. Вона була справжнім осередком єврейського Дубна; адже до синагог приходять не тільки для молитви, а й для спілкування, дискусій, розв'язання суперечок і навіть укладення угод. Синагога - місце спілкування людей не тільки з Богом, а й один з одним, тому в її стінах знаходиться місце справам не тільки духовним, а й суто світським, і це абсолютно нормально. Навіть саме слово «синагога» - «місце зібрання» - натякає на це.
Такий вигляд мала синагога в Дубно в міжвоєнний період
Дубненська синагога стояла довго - до Першої світової війни; польські джерела пишуть, що австрійські війська спалили дах синагоги. Після війни польська влада провела реконструкцію, проте за недовгий час почалася Друга світова війна, місто було окуповано, і в прилеглих до синагоги районах було влаштовано гетто. Зрозуміло, окупанти не дбали ні про євреїв, ні про їхні культові будівлі - не для того вони прийшли. Однак після того, як Рівне було «звільнене» радянськими військами, краще не стало: місто занепало, а з величної барокової синагоги, що пережила нацистів, влаштували склад. Як у «звільненому» місті ставилися до дивом уцілілих євреїв, краще навіть не згадувати. Дубненська синагога багато років стояла і повільно руйнувалася; на щастя, радянська держава зруйнувалася раніше, і 2018 року синагогу нарешті офіційно повернули міській єврейській громаді. На жаль, нечисленна громада Дубна не встигла відреставрувати значну будівлю до початку повномасштабної війни, тож доля найбільшої української синагоги досі під питанням.
Ще одна поважна синагога - Острозька - була розташована в місті Острог, як випливає з назви, і була одним із найважливіших центрів єврейського життя на Рівненщині. В Острозькій синагозі проводилися збори, суди, там же навчали дітей, там же вивчали Талмуд. І там же ховалися від навал - синагога слугувала ще й фортецею. З цієї причини стіни синагоги були неймовірно товстими - 2,5 м, практично такими ж, як і оборонні споруди міста. Мабуть, цей факт говорить сам за себе. Однак це анітрохи не заважало синагозі бути ще й гарною: вона була декорована в бароково-ренесансному стилі і мала вражаючий вигляд у всіх сенсах. З 1608 року при синагозі працювала друкарська майстерня, в якій друкували рабиністичну літературу... але не завжди: 1832 року друкарську майстерню закрила імперська влада через те, що вона публікувала маніфести польських повстанців. Але ще довго синагога продовжувала вражати і значимістю, і масштабами. Найбільшого розквіту вона досягла 1912 року; фасад облицювали каменем, всередині синагогу прикрасили фресками - наче на багато років довгого і щасливого життя...
На жаль, у Другу світову війну на неї чекала та сама доля, що й на безліч інших синагог Центральної Європи: її зруйнували і пограбували. Радянське «визволення» не змінило її долю: синагогу переробили під склад і з цільної споруди перебудували на триповерхову (!) будівлю шляхом перепланування і спорудження додаткових перекриттів у головному молитовному залі. Лише 2002 року перекриття було демонтовано. У 2016 році почалися реставраційні роботи, проте до початку повномасштабного вторгнення вони все ще не були завершені. Доля Острозької синагоги все ще залишається неясною.
Фотографія Острозької синагоги, імовірно 1912 рік
Ця історія від початку обіцяла бути невеселою. Однак вона і наполовину не така сумна, як могла б бути - адже в ній не розказано про синагоги, які було повністю знищено, або віддано на пограбування, або які й досі стоять на місці й поволі руйнуються, бо нікому немає до них діла. У Дубненської та Острозької синагог є шанс на нове життя - у скількох його не залишилося? Питання відкрите.
____
Під час написання статті використано матеріали сайтів: retrorivne.com.ua, md-ukraine.com, ukrainer.net
Женя Орінго
