У великому та веселому місті жила дівчина Анніка. Тиха та сором'язлива, в міру гарна та розумна, щира та добра, йшла собі потроху дорогою життя. Дні змінювалися, роки проносились і ось одного хмарного ранку Анніка задумалась коли ж останній раз на обличчі у неї гостювала посмішка - не згадала, а коли було радісне бажання зробити щось нове та шалене - не пам'ятає, коли останній раз бачилася з друзями чи хоча б просто весело гуляла - а хіба таке було? Раптом дівчина усвідомила, що всі дні злилися в один сірий та похмурий потік, одні й ті самі події, одні й ті самі дії, одні й ті самі слова. Навколо вирувало життя, а вона сиділа у своєму болоті все більше занурюючись у трясовину.
     Треба було якось вибиратись звідти. Але втома, погане самопочуття та відсутність будь-якої мотивації не допомогали ні в гори чи на море втекти від сірих буднів, ні знайти нове хоббі, ні просто піти в кафе з давно забутими знайомими. На дворі лютувала хуртелиця, сонце ховалося рано тому єдиною розрадою виявилися кіно та чашечка ароматного чаю. Засинаючи того дня Анніка вигадувала що б таке подивитися, в голові заграла мелодія з мультфільму улюбленого Хаяо Міядзакі "Мандрівний замок Хаула", а ранком дівчина прокинулась у сльозах, бо Софі в її сні так і не знайшла Хаула і навічно залишилася старухою.
     Вечором фільм був скачаний, чай заварений, в руках крутився подарунок від коханого, її персональний талісман - водяний годинник, майстерно зроблений чарівниками срібла дому Орінго, поруч примостилися котики та собачки, звісно ж і сам коханий чоловік був присутній. Терапія душі розпочалася. І ось, під кінець мультфільму Анніка зрозуміла, що життя у неї стало прямо як у кіно! Що це вона Софі, котра закляттям злої відьми перетворилася на стареньку, що це вона ж та відьма, котра наклала закляття, і що це саме вона і може його скинути! Ця думка просто шокувала.
     "Мені ж ще нема і 30, так чому я себе поводжу так ніби мені 90?" - розмірковувала дівчина, - "Це я сама сховалася від усього світу, відвернулася від друзів, від пригод, від радості життя. Бо почуваюся старою, ось і зовнішність відгукнулась сиве волосся, зморшки, тмяні очі - лише такий портрет показується у дзеркалі, хоч це і далеко від правди. Ходжу блукаю у пошуках чарівника та його містичного замку. Але ж свого Хаула я вже знайшла! І талісман мені подарував, зовсім як у мультфільмі! Та й квартира схожа на чудернацький стімпанковий замок, з все відкладаємим ремонтом, майстернею велосипедів, безладом та "покращеннями" від чотирилапих друзів. Все як в кіно...значить пора прокидатися та ставати знов молодою!"
     Того дня Анніка зрозуміла, що людина може бути не тільки молодою у душі, але й старою! І що вік це зовсім не цифри у паспорті, це дії, настрій, палаюче кохання у серці, нові мрії та надії. З того моменту все почало змінюватися. Тепер у веселому та великому місті живе молода та щаслива дівчина Анніка, а коли раптом сірість знов просочується в життя, вона бере свій годинничок, надягає і згадує, що саме вона керує своїм часом і вирішує скільки їй насправді років.