Ой, що я знайшла! Виявляється, вже й фільм зробили! 

"Школа добра та зла"

Спочатку була налаштована дещо скептично щодо цієї книжки. Частково тому що чула негативні відгуки про екранізацію.

Беру свій скепсис назад)))
Вона досить сильна і підіймає не лише вічне питання що є добром і злом але й дає свіжий погляд, до прикладу, на бодипозитив та на ролі жінок в їх "довго та щасливо"

Також було цікаво як автор заманює читача в пастку упередженості. В якійсь момент ти вже повісив на героїв та їх характеристики ярлички і ось на тобі здивування. Це додає магічній історії реалістичності, бо так само і в житті ми бачимо лиш часточку людини та не знаємо що там в неї на глибших рівнях, як вона може проявитися в нових умовах.

Що є: магія, нащадки та герої казок, пригодницький сюжет

Чому варто прочитати: не так часто нам дають сюжети в яких фокус весь час тримається на сильних жіночих персонажах. А тут в нас їх дві і вони обидві по-своєму прекрасні



P.s. фільм я теж, після прочитання книжки, подивилась, він став гарним візуальним доповненням до книги але з-за скорочень і перекроювань є скоріше приблизною адаптацією. Формат серіала би підійшов куди як краще

Зараз читаю "Внутрішню інженерію'.
ЦІкава книга,навіть для тих, хто відноситься до зовсім інших традицій. Робота з розумом,тілом та життєвими енергіями

Якщо хочете почитати щось із класики,але легке й атмосферне, дуже раджу збірку :" Розповіді епохи джазу" Фіцджеральда. Тонкий гумор,приємний пімлясмак,атмосфера вечірок 20-х років 20 ст.,повоєнна молодь. Наче дивишся старе американське чорно біле кіно.

Не дуже люблю фентезі, але корейська культура для мене цікава. Тому зараз почала читати корейського автора Лі Йондо "Той птах,що п'є сльози". Незнайома й не звична міфологія,тому ,поки що , подобається. Ще не дочитала..

 

* * *

Все скінчилось нічим і ніяк -
Казкою про святі дари.
Вийшли з дому в осінню імлу
І розтанули у прохідному дворі.
Не згадати знайомий обрис,
Позабулися імена.
Тільки голос співає в далекому лісі
Без початку і без кінця.


Усе розраховано точно
За тисячоліття війни,
Але на іншому боці дня - стежина,
Де слова ще не винайдені.
І те, про що мовчать люди,
У янголів на устах.
Це те, чим дихає серце,
І не тримає рука.


Навіть, якщо відіграти назад
І помережити шлях,
Все одно у зеленій густій траві
Нога відшукає цвях.
Вже на світанні розвели мости,
Вже зняті із псів ланцюги.
Йому із сонцем потрібно палати,
Вона танцює у сні.


Чуєш мене,
Навіть якщо у світі загублені ці слова.
Кров пульсує у скронях -
Досі одна.
Мов океан, що шукає свій обрій,
Мов річкова незвідана глибина,
П'ю нескінченно з цієї чаші
Й не досягаю дна.


Блукаю у темряві,
Капітан покинутого корабля,
І відчуваю, як під ногами
Обертається вперто земля.
Навіть, якщо доведуть,
Що виходу не було,
І змиють збудоване хвилі,
Світло бачитимуть все одно.


Кажуть, що десь є місце,
Де зійшлись паралельні шляхи,
В якому не порахуєш,
І ніхто не зможе ввійти.
Тільки ті, що без імені,
Навіки долею звільнені.
Ранок. П'ята година.
До тебе думкою лину.

БГ