Навіть закоренілим скептикам, які не вірять ні в яку магію, відомо: найкращий захист від злих сил - магічне коло. У різних кінцях світу люди незалежно один від одного приходили до думки, що коло - фігура непроста і в прямому сенсі слова чарівна.

Усі ми так чи інакше чули, що захистити себе від усіляких злих сил можна, окресливши навколо себе коло. Хтось навіть згадає, що для більшої ефективності коло потрібно намалювати крейдою або насипати сіллю. Але чому саме коло, і до чого тут сіль? Відповіді на ці запитання в статті не буде - бо дослідники й самі не знають! Коло мало якесь особливе значення для людей ще з первісних часів; а щодо солі... Хоч як би дивно це звучало, але, схоже, правильне магічне коло потрібно було не малювати, а саме «насипати».

Перший опис ритуалу з використанням магічного кола залишили нам шумери. У них підхід до магії був дуже, якщо так можна висловитися, раціональний: у табличках ретельно прописані ситуації, коли потрібно використовувати таке коло, порядок дій під час ритуалу, а також технічні характеристики самого кола. Шумерські фахівці стверджували, що його потрібно «насипати» борошном, причому залежно від мети ритуалу використовувалися різні види борошна: наприклад, пшеничне - для заклику богів, а ячмінне - для відлякування демонів хвороби. 

Різновидом магічного кола можна назвати мандалу. Причому мандала - це складний і багатоплановий вид мистецтва з численними релігійними та філософськими підтекстами: це і символічне зображення Всесвіту, і «мапа» людського розуму, і візуалізація божества або Будди... Проте це анітрохи не заважає індійцям використовувати її як магічне коло: наприклад, будівництво будинку починається з того, що на місці майбутньої оселі малюється мандала. 

Тибетська «Мандала П'яти Божеств»

Всілякі магічні кола дуже люблять у різних європейських езотеричних вченнях. Наприклад, у середньовічних працях, присвячених гоетії - мистецтву покликання духів - описуються всілякі способи захисту того, хто закликає, на випадок, якщо духи виявляться, скажімо так, надмірно товариськими. І перший засіб забезпечення безпеки - якраз магічне коло. До речі, ймовірно, що саме з європейської езотеричної традиції до нас і прийшов образ мага, який окреслює коло крейдою або чимось іще, чим можна залишати слід.

Наприклад, як на цій обкладинці п'єси Крістофера Марло про доктора Фауста: тут Фауст не просто стоїть у колі - коло доповнене численними знаками та символами. Таке борошном уже не насиплеш.

Коло, на думку європейських магів, узагалі було ідеальним інструментом зі стримування духів. У легендарному магічному трактаті «Малий ключ Соломона» розповідається, що колись цар Соломон спіймав і запечатав у глечик 72 демони. Зробив він це за допомогою круглої печатки з безліччю складних символів. Однак вавилонські жерці знайшли глечик і, думаючи, що всередині скарби, зламали печатку. Демони вирвалися назовні, і довелося жерцям терміново придумувати способи їх ловити і стримувати... Так і з'явилося мистецтво гоетії.

Ту саму круглу печатку можна побачити в одній із гоетичних праць, щоправда, вважається, що вона вже не функціонує - можна хіба що милуватися.

Далеко не всі духи, які описані в «Малому ключі Соломона», злісні та страшні. Цей дух на ім'я Столас навіть симпатичний. А ще він може навчити астрономії та ботаніки

У сучасній езотериці теж активно використовують магічні кола. Наприклад, у віцці існує безліч правил не тільки щодо окреслення такого кола, а й щодо того, як його підтримувати, як правильно з нього виходити і навіть як зробити в ньому «ворота», не порушуючи його цілісності. Сучасні езотерики розглядають коло вже не як захисний засіб, а як простий спосіб створити ритуальний простір: доки людина перебуває всередині кола, зовнішній світ з його законами над нею не владний. Причому коло при цьому навіть не обов'язково креслити: достатньо просто його візуалізувати, щоб опинитися в іншому просторі. 

А чи чули ви якісь легенди або історії, пов'язані з магічним колом? 

Женя Орінго