ПЕРЕДМОВА МОЄЇ КНИГИ
          Люди, немов книги… Ми народжуємося чистим листом. І від того, як будуть заповнені перші сторінки, залежить, якою буде вся книга. Ми самі автори своїх історій. Так, все вірно. Тільки передмову «пишемо» не ми…
        Мій перший Учитель – моя МАМА. Перші кроки, перші слова, враження, спогади, посмішки, перші уроки доброти, людяності, розбите коліно, врятоване пташеня, перші сльози…, перша, перше, перші… Подарований весь Світ. 
         Безмежно любила слухати мамині казки на ніч. Поринала в загадкові, незвідані країни, поряд із персонажами пізнавала добро та зло, щастя та недолю, ще довго, після закінчення казки, уявляла себе головним героєм, створювала свій фінал. Ті перші казки зародили величезну любов до книги, до світу літератури. Допомогли розвинути почуття справедливості, дружби, любові, зрозуміти, яким же персонажем я хочу бути в своїй книзі.
         Кожен день пізнаю життя, часто із зацікавленістю, іноді з невпевненістю та острахом, буває – біжу стрімголов, а іноді – боюся зробити наступний крок. Стикаюся з проблемами, приймаю рішення (не завжди правильні), вчуся на своїх помилках. Але, як ніколи, потребую поради мого Учителя. Бо знаю, розумію, що лише найрідніша людина, порадить щиро, вірно, правильно. Скаже. можливо гостро, але правдиво. Допоможе знайти вірне рішення, ступити на правильний шлях. Я щаслива, що доля дарувала мені таку рідну, люблячу, найкращу матір у світі, яка всю себе віддала нам - своїм дітям. 
         Мама навчила мене головного - бути ЛЮДИНОЮ.

Матуся навчила добро пам’ятати,
Стежину топтати у ріднім краю.
Матуся навчила утоми не знати
І вірно любити Вкраїну свою!

                                                                                                 (слова - Б.Олійник)