Чарівник Земномор'я (A Wizard of Earthsea) Урсули Ле Гуїн — одна з моїх перших і  найулюбленіших книг. Потужна, детальна, створена з величезною любов'ю до всього живого, до людини, до світу і його прихованої магії, ця книга захоплює раз і назавжди... Подорож Геда, сповнена пристрасті, помилок, почуттів, героїчних вчинків, магії, розпачу, темряви і світла, а також безкраїх просторів вічного, мудрого моря - магнетична і чарівна. Завжди повертаюся до неї. Завжди бачу цей крихітний човник, який жене магічний вітер у невідоме, небезпечне, у буремних хвилях, але до болю жадане місце призначення. Він такий маленький, такий крихкий, але незламний, тому що воля рішучої людини, наче хоробрий яструб, змушує його рухатися вперед. У мене є кілька улюблених моментів в цій книзі (як відчиняються двері до магічної школи, іноді навіть бачу у моїх снах), але ця битва Геда за власну душу, за власну цільність, за рівновагу власної пітьми і світла на магічному острові серед незкінченного шаленого моря - неймовірна.
Підвіс Чарівник Земномор'я - оксидований, з різними вираженими текстурами, розташованими смугами, концентрованими колами, і маленькими камінцями 9шт діаметр 1,5, трішки вигнутий всередині, (де човен - як серцевина квітки) якщо це можливо. Над хоробрим човником, оточеним хвилями і скелями, ширяє яструб (за ним приховане вушко).

Замислилася про те, яка з книжок в мене улюблена - і розгубилася. Стільки всього прочитано, передумано, пережито разом з героями та авторами, що, здається, вистачило б ще не на одне життя, і весь час нові сторінки кличуть в нові світи й історії... Як тут обрати? 

Але якщо заплющити очі й пригадати батьківський дом з купою книжкових шаф, і себе маленьку, то на думку спаде щось зовсім несерйозне, казкове... те, з чого потім проростало усе інше. 
"Настане час, коли ти станеш настільки дорослою, що знову почнеш читати книжки".
"Хроніки Нарнії". Поки інші зачитувалися Гарі Потером, я знов й знов віткала туди, де на білому піску у моря стоїть замок з чотирма тронам, де розмовляють тварини й дерева і - навіть після найстрашнішого бою - настає весна. А коли подорослішала, зрозуміла, що та шафа з таємним світом назавжди лишилася в моєму серці, а ключем до неї слугує уява. Відчиняєш сторінку, як двері і ось, казка зовсім поруч - головне не забути з неї повернутися, чому Нарнія також вчить.

Отож, медальйон ) Звісно ж, саме медальон, щоб було що відчиняти. Від того, як я малюю левів, звісно, усі мої коти похапалися за голову, але все-таки без лева не обійтися. На ліхтар летять сніжинки. А всередині медальйону, який нагадую чи то старовинну дверь, чи шафу, ховається фавн з зонтиком - бо з нього і почалася історія. 





А потім окремо намалювався ліхтар. 



 

Вибрати книгу свого серця взагалі дуже нелегка задача.
Читала багато все життя. Навіть на відпочинку перше що знаходили в курортному місті була бібліотека, і далі життя починало налагоджуватись. :) Книжки, море та розпечений сонцем пісок – ось справжній відпочинок. Домашні книжки перечитувались багато разів. А потім, коли щось почало з’являтись в букіністичних крамницях в них залишалась майже вся стипендія.
Я хочу розповісти про "Дону Флор" Жоржи Амаду. Першим твором Амаду, що потрапив мені до рук була "Габріела". Не знаю де вона взялась, але ця книга була в нашій бібліотеці. Це було геть нове, інше, і там були смаки та запахи іншого життя. Далека Бразилія, майже інша планета. Пряні страви, пряне повітря, палкі почуття, гвоздика та кориця. Коли я гортала сторінки,  майже відчувала ці запахи. Живі люди, що не мають усіх біблейських чеснот, але намагаються слідкувати своїм власним правилам життя, бо воно таке, різне.
"Дона Флор та два її чоловіки". Інтригуюча назва та досить інтригуючий сюжет. Але для мене ця книга насамперед про любов до життя. Гуляка, перший чоловік дони Флор гине під час щорічного карнавалу, якого без нього вже ніхто не може уявити . Улюбленець жінок, приятелів і, здавалось, самого життя. Ніхто не знав шо в нього хворе серце. Гуляку можна було любити або ненавидіти, він міг дуже образити свою кохану жінку Флор, а міг й віддати останнє своєму приятелю в найтяжчу для того мить. Таку жагу та любов до життя, напевне, можна уявити тільки в Бразилії. І знову пряні екзотичні страви, пряні аромати в повітрі і невимовна туга жінки, що залишилась сама. Кохання дони Флор виявилось настільки сильним, що врятувало її коханого від забуття. Але привид Гуляки не дуже відрізняється від його тілесної оболонки. Він так само полюбляє жінок, веселощі, гарну їжу і не забуває допомагати своїм колишнім приятелям. Аромати смачних страв, мелодія, що пливе в теплому літньому повітрі (грає другий чоловік Флор, повна протилежність Гуляки),  яскраві спогади минулого, та дона Флор, що живе повним життям незважаючи ні на що. Вона любить життя, любить себе в цьому житті і так, вона кохає двох чоловіків – то й що? Кому яке діло? Це життя, її життя.
Намагалась намалювати профіль дони Флор в підвісі. Яскрава жінка з квіткою в волоссі. Квітку можна виділити камінчиком, а сам малюнок зроблено срібними лініями, тільки контур.


Дуже дякую, що дозволили додати опис після завершення сесії. Дуже довго "розгойдувалась", пробачте.