Набридла класика? Всі сюжети вивчені напам'ять, що хотів сказати автор, давно відомо, класичні романи вже не цікаві ні вам, ні вашим дітям? Є чудовий спосіб «освіжити» навіть найнуднішу книгу – просто додайте в неї зомбі! 

Заздалегідь перепрошую і пропоную прибрати від екрана вразливих, втім, ні з історії, ні з літератури розділів не викреслиш, і, згадуючи римейки та сюжетні повтори, не можна оминути такий чудовой жанр як мешап. Познайомилася я з ним у рамках кандидатського дослідження, і, зізнаюся, після знайомства моя картина світу дещо похитнулася.  Класичний сюжет плюс зомбі, або вампіри, або перевертні, або будь-які інші чудовиська на ваш смак – готовий рецепт для твору в жанрі мешапу. Уявити собі таке всерйоз досить складно, погодьтеся, і спочатку мешап як пародія і замислювався, втім справа швидко прийняла настільки серйозний оборот, що зараз книги про Робінзона Крузо-лікантропа або Авраама Лінкольна, що винищує вампірів, продаються величезними тиражами і навіть екранізуються. 

На фото: сережки «Венжик»

А все почалося в 2009 році з того, що Сет Грем-Сміт, американський письменник, вирішив розважитися і написав книгу під назвою «Гордість і упередження, і зомбі». Зміст книги повністю відповідав назві: це був практично дослівний переказ роману «Гордість і упередження», в якому герої і героїні періодично відстрілювалися від живих мерців. Стилістика і манера письма Джейн Остін були ретельно збережені, в тому числі і в сценах перестрілок із зомбі, точніше, особливо в них.

Публікувати такий незвичайний твір спочатку ніхто не хотів; видавництво Quirk Books погодилося видати книгу невеликим тиражем. На успіх ніхто особливо не розраховував, навіть автор, однак після публікації книга несподівано стала справжнім хітом. Вже через тиждень вона потрапила на третє місце в списку бестселерів New York Times. Читачі були в повному захваті і хотіли продовження, яке й не змусило себе чекати: вже в 2010 році вийшов «Авраам Лінкольн – мисливець на вампірів», роман, стилізований під щоденникові записи знаменитого американського президента. Книга була прийнята з захопленням і знову потрапила до списку бестселерів New York Times. 

Ось так на світ і з'явився новий жанр на стику ремейка, пародії, фентезі та фанфіку – мешап, для якого абсурдність і неймовірність подій – обов'язкові вимоги, і в якому автору без фантазії та почуття гумору категорично нічого робити.  Тут немає авторитетів і класичних канонів, тут може статися все, що завгодно, а єдине правило – чим більше трешу, тим краще (але строго в рамках доброго смаку, інакше буде не смішно).

На сьогоднішній день створено вже кілька десятків мешапів від найрізноманітніших авторів і за найрізноманітнішими оригінальними творами: «Гордість і упередження, і зомбі», «Розум і почуття, і морські монстри», «Королева Вікторія – мисливиця на демонів», «Робінзон Крузо: жахливі пригоди лікантропа»... А кілька років тому цей список поповнився українським романом Олексія Деканя «Кайдашева сім'я VS зомбі». Роман у найкращих традиціях мешапу: класика, чудовиська, абсурд і фантастика, і все це написано прекрасною літературною мовою – можна хоч зараз включати в школьну програму як продовження роману Нечуя-Левицького (ну, якщо комусь «Спіймати Кайдаша» не вистачило.

На фото: сережки «Стронг»

До речі, в процесі написання статті я з'ясувала, що Олексій Декань вже випустив другу книгу – «Кайдашева сім'я проти упирів»... Саме час освіжити свої знання класичної літератури, як думаєте?

У тата ще є брат Лаврін, мій дядько. Але я його знаю тільки по вовчій подобі. Ще до мого народження він заручився з тітонькою Мелашкою, яка була звіро-людиною і вміла перетворюватися на лисицю. Якось дядька Лавріна вкусив за палець перевертень, то тато відрубав йому того пальця. Але все одно дядько врешті-решт перетворився на вовка й так і залишився. То іноді вовк і лисиця до нас у гості забігають. Але не часто, бо селяни їх лякаються.

На фото: каблучка «Білий лис»

Мешап – кітч і абсурд? Ну звичайно, так і задумано. Втім, без експериментів неможливий розвиток – головне не захопитися тими експериментами до повної втрати змісту.

А чи готові ви до такої радикальної зміни у класиці?

Ольга Орінго