Здається парадоксом, але повномасштабна війна спричинила вражаючий культурний сплеск. Здавалося б, де війна, а де культура? Проте мережа повниться картинами, артами, віршами, піснями, що переконливо свідчить - культура дуже навіть жива!

Якщо намагатися хоча б приблизно проаналізувати, звідки що взялося, замість статті вийде дисертація. Теж цікаво, і теж напевно буде написано. А зараз це просто невеличкий огляд воєнної масової культури... або не масової... коротше, переважно мережевої. Адже саме в інтернеті в нас зараз основне культурне життя. Ось, до речі, знову наука не встигає за реальністю - тому, про що ми зараз говоритимемо, навіть терміну нормального ще не придумано.

Так ось, яке ж воно, культурне життя під час війни? У чому воно проявляється? Скажете "в мемах" і матимете повну рацію. Насамперед - так, саме в них. Дивовижна штука меми: це і спосіб зняти стрес (не тільки для тих, хто дивиться, а й для тих, хто їх робить), і канал розповсюдження новин (часом навіть швидший, ніж офіційні ЗМІ), і показник настроїв у суспільстві... Нам терміново необхідна окрема дисципліна "мемологія"! А основним матеріалом для роботи стануть українські військові меми. В новинах Орінго, до речі, регулярно робляться їх добірки. Не здивуємося, якщо в майбутньому вони виявляться величезною науковою цінністю 

Наталя Лобач

Ще один різновид мистецтва - військові арти. Назвати це маскультурою, чесно кажучи, складно - це справжнє високе мистецтво, зі складними образами і метафорами. Однак воно дуже популярне і прекрасно розуміється будь-якою людиною по той бік монітора. Мабуть, широке поширення такого роду мистецтва і вміння його розуміти добре говорить про наше суспільство. Серед військових художників уже є свої класики - наприклад, Олександр Гріхов (кожен із нас напевно бачив його роботи) або Наталя Лобач (авторка чудових мінімалістських картин з окупантами в цікавих станах). Або чудова Анна Титова та її патріотичні котики. Ці картини моментально набувають популярності, стають впізнаваними, перетворюються на символи. Тим паче що сильні емоції часто легше передати саме символами, без слів.

У певному сенсі до маскультури можна віднести і мурали на військову тематику - стихійні або за заздалегідь продуманим задумом. Подібні мурали можна знайти буквально в усіх містах України.

І ще одне явище високої, але по-справжньому масової культури - це поезія. Військова поезія України безумовно увійде в історію. Після 24 лютого мережу буквально затопило віршами; воно й не дивно - і поетам, і їхнім читачам вірші допомагають озвучити і полегшити свій біль. До речі, гарне запитання, кому більше.

Гомер пише вірші, коротенькі, смішні, неглибокі,
Орел Зевса ширяє у неба дзвінкій синяві,
Афродита їсть яблуко з надписом "найпрекраснішій" -
До падіння Трої ще більше десятка років.
Ахілес пряде прядиво десь на далекому острові,
Син Лаєрта дружину свою обіймає під вишнєю,
І, можливо - якщо Парис не вкраде Гелену -
"Іліада" і "Одиссея" ніколи не будуть написані.
Іфігенія підрізає перші кучерики Оресту,
Кораблі Іліону на хвилях лишають сліди.
І, можливо, у мойр ще не все занотовано,
І, можливо, її ніколи не буде, цієї війни. 
Гомер пише вірші і читає їх для товаришів, 
Шлюб Пелея відбувся звичайно, без зайвої пишності.
Афродита їсть яблуко - стигле і соковите.
До падіння Трої ще кілька десятків вічностей.

Вера Чурай

Женя Орінго