З казками все давно зрозуміло: вони створені передусім для дітей, але й дорослим вхід до казкового світу не заборонений. В ньому взагалі нема ніяких обмежень чи упереджень і тут раді всім, хто завітає.

Проте з казкарями складніше. Ці чарівники майстерно змішуються з натовпом і ніяким чином не видають себе: не носять магічних ковпаків чи хоча б кумедних капелюшків, не товаришують з гномами чи феями та не знають жодного заклинання, окрім власне вигаданих ними. Хоча й деякі з них не приховують, що мають надздібності, які допомагають у вигадуванні небачених світів та істот.

«Розум, який здатен уявити легке, важке, сіре, жовте, непорушне, швидке наділений також магією робити важкі речі легкими й спроможними літати, перетворювати сірий свинець у жовте золото, а нерухомий камінь у плинну воду. Якщо він здатен на перше, то й інше йому під силу. Коли нам вдалося узяти зелене з трави, голубе із неба й червоне з крові, то ми уже володіємо силою чарівника», з есе Дж.Р.Р.Толкіна «Про чарівні історії»

Що ж спонукає цілком звичайних людей одного разу написати історію? І не якийсь там детектив чи байку, а казку! Виявляється, шляхи до казки незбагненні й натхнення може проявити себе у будь-яку пору письменницького життя й за будь-яких обставин. Одні розуміють, що без казки дітям може бути сумно, а от дорослим просто нестерпно. І вони пишуть свої твори, вкладаючи у слова «пілюлі» добра й любові, «знеболювальне» від туги й розчарувань.

Інші вбачають у  казці своє призначення. Воно як лінія долі на руці — одне на все життя. Тож чи варто чинити опір?

Ось і линуть з їхніх сторінок неймовірні розповіді про чаклунів, принцес й драконів. Хоча… це тільки на перший погляд, все здається таким неймовірним і магічним, насправді ж за фантазійними декораціями можна розгледіти цілком життєві сюжети. І навіть під личиною дракона одразу знайдеться чимало знайомих персонажів із реальності.

Так це казка має бути правдивою чи життя має прагнути до казкового обрію? Складно зробити вибір читачеві, і маленькому, і дорослому, на цьому роздоріжжі. Можливо, якщо він знатиме наперед, що шлях буде сповнений пригод й випробувань, але зрештою щасливим, зробити перший крок буде легше.

Наталія Орінго