Для мене Александр Грін - це, перш за все, "Бегущая по волнам". Пам'ятаю, як ми, 11-13 річні дівчата (подруги) передавали одна одній заповітну книжку, пов'язані обіцянкою не спойлерити, поки всі не прочитають, а потім - ще кілька місяців не могли заспокоїтись, обговорюючи кожну деталь!

Кожній хотілося стати такою невловимою жінкою-мрією, чарівною, невагомою, нереальною і неймовірно загадковою

Шкода, то був не той час, але якби моя юність припала б на нинішні часи - думаю, ми б через соцмережі влаштували б якийсь фестиваль або постановку за мотивами цього твору, котрий не лишає байдужим, адже тема Нездійсненого близька кожному... Зачепив Грін описами моря, погоди, співзвучної душевним почуванням, обіцянкою надії на диво і порятунок у момент відчаю

Бачу, поки що немає ескізів у вигляді книжечки (або прогавила), тому запропоную свій

Художник з мене так собі, особливо, якщо на хвилі емоційного поруху душі, але сподіваюся, що ідея сподобається членам Клубу
