У німецькому фольклорі є таке примарне створіння, Erlkönig. Вперше побачивши фото "Сталагміта", я просто вголос вигукнула: "та це ж корона Вільшаного короля!" і одразу ж пригадала баладу Гете. Настрій тієї балади ідеально, на мій погляд, відтворює музика Франца Шуберта. Її можна слухати, навіть не знаючи, що то за вільшаний король такий, але гарантовано відчути усю пов'язану із ним гаму емоцій. Хто зустрічається з цим персонажем вперше, може провести експеримент: спочатку прослухати і зафіксувати відчуття, а потім прочитати баладу. Ось тут є вся історія і аж три переклади (не лякайтеся, вона коротенька): "Вільшаний король", він же "Лісовий цар".