Так само. Навіть фото доступних камінцв відкрила, щоб придивитись. Тим більш, що в тій збірці дуже вподобала і такий
[мова]
які лише танці тобою
я не танцювала…
скільки черевиків та чобіт
продав мені диявол!
але в мені завжди була ти,
моя особиста Медуза Горгона,
що пройшла замість мене
всі пастки
за тисячі років до мого народження.
стала нелюдиною, перетворила
водорості на корали,
народила зі своєї крові змій,
навчила коня бігти чвалом,
а ворогів… ворогів
ти вперто перетворювала на камінь.
так склалося, що, маючи тебе в собі,
я знала усі замовляння:
після втрати, у післяжитті,
межи життям і смертю,
на кохання,
від кохання без відповіді,
для забуття, проти ворога, що іде на тебе
мільйоном щурів,
замість мене ти
затикала руку за пояс,
заради мене ти
носила в собі так довго
усі таємниці та розгадки до них,
ти забила навколо мене
дванадцять кілків та
насипала вал з
глибоким ровом під ним,
ти замкнула за моєю спиною
залізну браму золотим ключем,
ти обвела навколо мене коло,
що жоден чужий не пройде,
а для свого у ньому завжди знайдеться,
з чого напитись води.
коли ж не залишилося нічого,
коли настала мить перед кінцем,
ти єдина в усьому світі, з усіх істот –
виявилася готова…
і реквіємна твоя колискова
була про красу,
про силу,
про останній перед мороком день,
про дві усмішки, з яких
колись стане третя,
про одну книгу, яку виніс з пустелі монах,
що не мала вона в одного народу
початку й кінця.
