Сьогодні нарешті вибралася на прогулянку й зробила трохи світлин для мрійливого фотозвіту.

Для своєї Дивовижі я вибрала оксі-покриття і (під бурчання чоловіка "воно ж мох, зелений, який же іще") зелені вставки - хризоколлу і крихітні зелені онікси. Коли в літотеці з'явилися опальчики то засумнівалася, але камінці в брошку уже були закріплені, й тепер бачу, що то на краще. Поверхня брошки переливиста і блискуча й їй дуже "личать" матові камінці. Прикраса чималенька, виразна і дуже мила, її постійно хочеться погладити.
Ось така краса приїхала в моїй посилці (тільки цукерки до фото не дочекалися, малеча з'їла швидше).
​​​​​​


В оксі-покритті Дивовижа дуже виразна і помітна на однотонних тканинах та схильна до мімікрії на пістрявих:

Настільки, що зробити фото з природнім прототипом (на, жаль восени маршанція вже не така ефектна) було непросто, камера божеволіла від мерехтіння й ніяк не могла сфокусуватися.

​​​​​
Ще трохи фото з прогулянки:


Наразі в мене склалося два сети із Дивовижею - природно-романтичний і таємничий: