Межі сучасного мистецтва настільки широкі, що в наш час до цієї категорії потрапляють найрізноманітніші прояви творчості. Якісь ненадовго, бо не знаходять відклику у глядачів, але є  і такі, як стріт-арт — постійні мешканці цієї ніші. 

Графіті та його більш візуально-художній варіант стріт-арт неможливо уявити окремо від людей. Ви навряд побачите розмальовані стіни десь у малонаселеній місцевості. Для настінних надписів та малюнків ідеальна така концентрація людей на метр площі, що одночасно дозволяє художнику  загубитися в натовпі й при тому забезпечує згодом малюнку увагу глядачів. В цілому цей вид мистецтва доволі поширений закордоном, в Україні все ще сприймається з обережністю. Бо в українців сильно розвинуте прагнення до порядку в поєднанні з відлунням радянської однаковості в міських забудовах. І це так собі корелюється з хаотичними написами на стінах.

Та варто зазначити, що на відміну від однотипних тегів — підписів, що масово лишають по собі на стінах прихильники графіті, твори артистів стріт жанру є змістовними, часто з гостросоціальними та політичними темами.

Це не звичайна спроба «помітити територію», а відкритий діалог з глядачем, привид зупинитись  та замислитись над ідеєю автора. І у випадку зі стріт-артом можливість роздивлятися ці вуличні картини дійсно цінна, бо це мистецтво набагато частіше за музейні експозиції знищується — непогодою, планами влади на перебудову місцевості та небайдужими активістами, що просто не розуміють такого прояву творчості.

В це важко повірити, але не всі твори легендарного Бенксі зберігаються цілими та неушкодженими — їх часто намагаються викрасти винахідливі підприємці для перепродажу.

Саме так вчинили з одним із семи малюнків британця, які він зробив в Україні. Із-за шаленої уваги до творчості таємничого художника досі неможливо встановити точну кількість робіт Бенксі. Особливо його перших робіт, бо згодом Бенксі почав фотографувати кожну і виставляти в своєму акаунті в Інстаграм— щоб з малюнком не трапилось, а в пам’яті він все одно залишиться.

Найбільш популярна та культова робота Бенксі, графіті "Дівчина з повітряною кулею" з надписом "Надія є завжди"

Харкову, на мою думку, дуже пощастило. Бо його споруди та будівлі стали полотнами для талановитого митця сучасності в стилі стріт-арту, Гамлета Зінківського. Унікальний стиль в монохромній палітрі, поєднання візуального образу та текстового послання з філософським міжряддям роблять його роботи для багатьох харків’ян окрасою міста.

За плечима художника понад 10 років вуличної арт-діяльності — це десятки стін, арок, парканів тощо.   Чорно-білі малюнки завжди з’являються неочікувано, хоча за цей час  Гамлета вже почали впізнавати на вулицях. А ще його видають табуретка та драбина, що використовуються майстром під час малювання так само часто як і пензлі. 

Після повномасштабного вторгнення роботи Гамлета стали нести в собі сильне емоційне повідомлення для харків’ян, що залишились в місті та тих, хто повернувся в нього. Малюнки на пошкоджених уламками стінах ніби свідчення незламності міста, його прагнення жити, це Харків, який промовляє містянину: «Я чекав на тебе».

Роботи Гамлета можна знаходити наосліп, прогулюючись містом, а можна скласти улюблений маршрут, щоб утворити з окремих фраз цілу історію, завітавши до кожної картини в певній послідовності. Тут стане в пригоді мапа робіт Гамлета, яку зробив дослідник Харкова Іван Пономаренко. Все для того, щоб кожен мав можливість поглянути на  плинність буття і  самотність людини очима художника.

Наші міста проживають довгі життя. Епохи змінюються в них так само як пори року в людському житті й кожна накладає відбиток на вигляд міста. Про життєвий досвід людини розкажуть зморшки на її обличчі, про те, що болить місту, розказують малюнки на його стінах.

Наталія Орінго