Для виживання творчої складової моєї заплутаної особистості необхідно весь час тримати баланс між реалістичним заземленням та фантастичним польотом в інші виміри. А що ж робити для польотів, коли потрібно постійно твердо стояти на землі, а іноді й тихо полежати?

Як казав наш ріднесенький філософ Григорій Сковорода: «Склавши крила, важко летіти і самому орлу».

І перший спосіб  для відрощування міцних крил з широким розмахом дуже простий: треба весь час працювати, не зупиняючись і не складаючи ті самі крила. 

Працюю сумлінно над технікою польотів — навіть коли жодна пір’їнка не ворушиться на крилах, сідаю за стіл, гортаю різні улюблені книжки, відкриваю альбом для ескізів і беру олівці. Можу декілька днів по півгодини так дивитися на чистий аркуш, нічого не  відчуваючи, але потім раптово надолужую пусті дні вдалою знахідкою ідеї. Роблю ці тренування крил з таймером, бо якщо не тьохнуло за півгодини, далі висиджувати нічого. А як тьохнуло, то й таймер вже не чуєш. 

Далі дуже важливо нагадувати собі, навіщо взагалі потрібні творчість та мистецтво у важкі часи. 

Мала не так давно цікаву бесіду. Відповідала розумній людині на питання, чи потрібні ювеліри, коли світ повністю у вирі війни і невідомо, буде щось далі у цього світу попереду або вже усе було. Мої звичайні розповіді про ювелірну магію тут спрацювати не могли, отже довелося шукати інші аргументи. Як приклад, навела каблучку «Харків. Держпром» — людям вкрай потрібен матеріальний зв’язок з рідним містом, потрібні не тільки спогади та фото у смартфоні, а те, до чого можливо доторкнутися. І коли людина крутить на пальці срібну каблучку, його енергія лине до Харкова, а Харків відповідає взаємністю. А може, тому й тримається Харків, тому й повертаються до нього люди?…  

Наводила я у бесіді й інші прикраси, бо в кожної з них своя доля і свої особливі власники. Головна теза була, що маленькі ювелірні часточки срібла несуть у собі одночасно силу буденності й силу неймовірності. Те, чого могло й не бути, але воно є і воно викликає справжні почуття, має вплив на людей і може допомагати у багатьох випадках не гірше ліків. Лежачи десь у підвалі без руху, у вигляді срібних гранул чи зливків, срібло енергії не мало. А виходячи на поверхню, обираючи форму втілення та подорожуючи до людей, срібло відкорковує невідомі нам резервуари світлої сили.

Так, це знов мій улюблений поворот до магії, але людина (науковець, до речі) замислився і пообіцяв пошукати логічні відповідності. Тепер моя черга чекати на пояснення, і це дуже цікаво! 

І третій надважливий фактор, без якого крила можуть перетворитися в роги тролейбуса — навіть рухаючись щодня по тому й самому маршруту, з чітко розписаними зупинками, потрібно уважно роздивлятися в усі боки і знаходити великі та маленькі дива. 

Я вірю, що в самі чорні часи, коли потрібно безупинно боротися зі злом ззовні та усередині, коли надія така примарна, що весь час тече скрізь пальці, маленькі дива Всесвіт розсипає навкруги щедрими жменями. І коли знаходжу їх, то миттєво забираю собі в душу і розум, як аптечку для відновлення життя та здоров'я у комп'ютерній грі. 

У суботу дуже сумна вийшла з лікарні, де вже два місяці лікують-рятують мою маму, а над моєю захмареною головою скрізь чорноту пробилося сонце і з’явилася надзвичайно гарна подвійна райдуга.

Окремо розрадила (вже на фото побачила) частина аптечного банеру, зі словом "Шокуюче". 

А сьогодні витратили з чоловіком трохи часу на нове диво: купили на заправці смачну каву і поїхали дивитися на хвилі, що здіймав легковажний, якийсь дуже хвалькуватий і юний вітер.

Над головами розгойдувалися гілки, хмаринки неслися по своїм справам, а ми помріяли про наше майбутнє море у нашому рідному Криму… І чудово відпочили за чверть години. 

Крила відпочили, налилися силою і зранку знову відштовхнуся від рідної землі та полечу назустріч натхненню, праці і нашій великій спільній перемозі. Полетіли разом, друзі? 

Що робить міцнішими ваші крила?  

Олена Маслова