Якщо і є, за що дякувати сучасній епосі, так це за розвинену медицину. Сучасні ліки куди більш дієві, ніж їхні старовинні аналоги, куди менш небезпечні... і набагато приємніші на смак і запах.
Добре все-таки, що ми з вами не живемо в імператорському Римі або середньовічній Європі. Вторгнення варварів, на жаль, і сьогодні трапляються, як ми бачимо, проте в дечому сучасність сильно просунулася. Наприклад, у разі хвороби нам більше не треба мазати на себе (а часом і вживати всередину) різні підозрілі субстанції, що погано пахнуть. Ми можемо просто піти в аптеку і купити звичайних, нудних таблеток. А ось нашим предкам доводилося проявляти винахідливість і складати складні й часом відверто божевільні рецепти з найнеймовірніших інгредієнтів. І що цікаво - часом вони непогано працювали!
Насправді, "відстала" і "неефективна" стародавня медицина - міф. У багатьох культурах медицина задовго до нашої ери досягала дивовижних висот. Наприклад, стародавні єгиптяни проводили складні операції, користувалися хірургічними нитками і навіть застосовували як антибіотик прототип пеніциліну - плісняву, що виросла на певному виді хліба. А римляни досягли успіху не тільки у військовій хірургії (що логічно), а й в естетичній: наприклад, проводили операції зі зміни форми повік. Однак поряд з усіма цими досягненнями зустрічалися такі рецепти і рекомендації, що бажання хворіти чим-небудь зникало від одного перерахування інгредієнтів.
На фото: підвіс "Мандрагора"
Наприклад, у стародавньому Єгипті від головного болю лікар порекомендував би вам такий рецепт: "внутрішня частина цибулини, плід дерева ям, натрон, насіння дерева сецсефт, кістка риби-меч, м'ясо червоної риби та олія дерева абра" (цитата з "сувою Едвіна Сміта", найвідомішого папірусу на медичну тему). Що б не означали перераховані слова, все це мало допомогти.
У стародавньому Римі найкраще, що можна було зробити в разі хвороби - знайти грецького лікаря. Або, в найгіршому разі, лікаря, який навчався в Греції. Він міг порадити щось не надто смердюче і навіть дієве - наприклад, промивання вином зміїного укусу або неглибокої рани. Інша річ, що багато римлян досить упереджено ставилися до професійних лікарів і вважали, що серед них багато шарлатанів (і часто мали рацію). Наприклад, Катон Старший, консервативний політик і противник усього "неримського", навіть написав власну збірку "споконвічно римських" медичних рецептів! За його словами, ці рецепти були ефективні й доступні будь-якому римському домогосподареві. Серед описаних засобів була, наприклад, мазь зі свинячого гною з кип'яченим оцтом - нею, на думку Катона, слід було лікувати забої та синці. Або суміш ослячої сечі і води, в якій остуджували розпечене залізо - це мало допомогти від божевілля. Або мазь від виразок із бичачого гною і солоного яловичого жиру. Катон Старший мав якусь фіксацію на гної.... Одним словом, краще сходіть до лікаря-грека.
Якщо ви раптом думаєте, що в Середні віки стало краще, то ні. Схоже, що протягом усього Середньовіччя лікарі змагалися між собою, вигадуючи найнеймовірніший і найогидніший рецепт ліків. Так, наприклад, від запалення сідничного нерва пропонувалося змішати і зварити ложку жовчі рудого бика, дві ложки водяного перцю, чотири ложки сечі хворого, сало і товчений кмин. Отриманий склад слід було наносити на хворе місце протягом кількох днів. Якщо комусь це дійсно допомагало, значить, у нього була неймовірна сила самонавіювання...
Утім, деякі смердючі середньовічні рецепти справді працювали! Наприклад, ось такий засіб від очної інфекції: цибуля-порей, часник, вино, бичача жовч (знову!). Усе це слід було помістити в мідну миску, накрити й залишити на дев'ять днів, а потім процідити й нанести на хворе око, чомусь обов'язково пташиним пір'їнцем. Звучить досить дивно, як більшість середньовічних ліків. Однак нещодавно студенти Ноттінгемського університету в Англії (звідки родом і сам рецепт) вирішили перевірити, наскільки цей засіб дієвий. За словами експериментаторів, першого дня в лабораторії пахло, як на кухні - вином і часником. Але на дев'ятий день суміш перетворилася на слизеподібну масу з огидним запахом. Набравшись сміливості, студенти протестували її антибактеріальні якості - і виявилося, що дивного вигляду слиз не тільки непоганий антибіотик, а ще й ефективний проти деяких інфекцій, стійких до "цивілізованих" антибіотиків! Секрет у тому, що оцтова кислота, яка міститься у вині, вступає в реакцію з мідними стінками миски й утворює солі міді з бактерицидними властивостями. А часник ще й посилює їхню дію!
Згодом ситуація не надто змінилася. В епоху Тюдорів британські кораблі підкорювали океани, на сцені "Глобуса" тріумфально йшли "Макбет" і "Отелло"... а британські лікарі все ще лікували пацієнтів підозрілими сумішами, схожими на відьомське вариво. До речі, створенням підозрілих сумішей займалися не тільки лікарі: у тюдорівській медицині відзначився сам король Генріх VIII! До старості король страждав від безлічі хвороб - артриту, задишки, головного болю, але найбільше його турбували виразки на ногах. Він навіть склав і записав власний рецепт мазі від виразок. На думку короля, до складу ідеальної мазі входили квітки ромашки, листя троянди і жимолості, куряче сало, окис свинцю, окис цинку, товчені перли і ріг єдинорога. Так, усе правильно, одним із популярних лікарських інгредієнтів у тюдоровській Англії був ріг єдинорога! Насправді це був, звичайно, бивень нарвала, але добути його було так важко, а коштував він так дорого, що в його цілющі властивості дуже хотілося вірити. Генріх зібрав у своєму рецепті всі новинки тодішньої фармакології, через що його ліки стали схожими на алхімічний рецепт.
На фото: підвіс "Єдиноріг"
Нині нам важко повною мірою уявити собі життя без таких звичних речей, як антисептик чи таблетка від головного болю. Але насправді це - одні з найбільших відкриттів, до яких людство йшло сотні років. А на шляху експериментувало та винаходило дивні й дикі засоби, гідні відьомського котла. Але не варто сміятися над нашими пращурами: розвиток цивілізації - дивна штука, без гною і рогів єдинорога не було б у нас антисептиків і анестезії. У якомусь сенсі нам слід бути вдячними!
Женя Орінго