Латинь - мова стародавня, шанована і фактично безсмертна: навіть сьогодні без неї не обійтися ні медикам, ні юристам. Здавалося б, навіщо говорити про відродження того, що, в принципі, ніколи й не зникало? По-перше, умовно-сучасна латина зовсім не схожа на свою давню версію. По-друге, життя латині після античності - абсолютно особлива історія. 

Мови народжуються, розвиваються, змінюються, часом зникають - іноді залишаючи після себе безліч текстів і пару-трійку нащадків, частіше, на жаль, не залишаючи нічого. Латинь же належить до тих небагатьох мов, які примудрилися радикально порушити схему "народження-розвиток-зникнення". Ця мова зуміла пережити своїх носіїв - і не просто зберегтися, а почати абсолютно нове життя. Як відомо, запорука існування мови - люди, які нею розмовляють, але й тут латинь зуміла порушити всі закони природи, багато століть живучи і процвітаючи без єдиного носія! У якомусь сенсі вельми оптимістична історія...

Латинь відома нам як класичний приклад "мертвої мови", у тому сенсі, що носіїв у неї дійсно немає вже приблизно півтори тисячі років. При цьому вона живе, розвивається, змінює граматику і фонетику, обзаводиться запозиченнями і неологізмами... Чи знаєте ви, як сказати латиною "автомобіль", "інопланетянин" або "мій звіт з'їв собака"? А між іншим, сучасна версія мови чудово дозволяє це зробити! Як же латині це все вдається?

Пренестинська фібула з найдавнішим написом латиною - приблизно 600 р. до н.е. 

Давним-давно, багато століть тому, латина була мовою одного не дуже численного, не дуже культурного, зате вельми агресивного і цілеспрямованого племені латинів. Латини мешкали на невеликому клаптику землі під назвою Лаціум, де не було нічого цікавого, крім пагорбів, боліт і малярії. Однак вони швидко спорудили на пагорбах місто Рим, оголосили себе найбільш цивілізованими в окрузі і вирушили воювати зі своїми сусідами, які говорили дуже схожими мовами. Так, колись латина була не одна! У неї було безліч "родичів": фалісканська, окська, умбрська... Однак латини поступово асимілювали всіх сусідів, і перераховані мови розчинилися в майбутній латині. Навіть набагато цивілізованіших етрусків латини (на той момент уже римляни) примудрилися асимілювати, запозичивши в них купу речей, технологій і слів. Наприклад, від етрусків римляни запозичили театр, а разом із ним і етруське слово persona, що означало театральну маску. (Етруська мова, до речі, латині не родич, вона на жодну відому мову у світі не схожа і взагалі з місяця впала). 

На фото: сережки "Етрусія"

Поглинувши близько десятка мов-родичів, латина розвинулася, зміцніла і почала жити життям нормальної мови: з віршами, офіційними промовами, молитвами і лайками. Одного чудового моменту, як майже всі письмові мови, латина розпалася на літературний і розмовний варіант. Власне, літературну версію ми й знаємо як класичну латину, а от про "народну" нам невідомо майже нічого, її доводиться реконструювати. Ні, не з великої любові до кухонних розмов і майданних виразів, а через те, що від народної латини походить купа сучасних мов, наприклад, італійська, французька та румунська. Загалом, нормальне життя нормальної мови. А потім сталося щось. Ні, не падіння Риму, а його хрещення.

Коли християнство стало неконтрольовано популярним, Рим вирішив очолити цю подію й офіційно прийняв нову віру. Вічне місто стало християнською столицею, а латина - офіційною мовою церкви. У якомусь сенсі це латинь і врятувало. Не всі знають, проте готи і вандали, які захопили Рим, теж були християнами, причому вже багато років: місто вони розорили, звісно, проте церкви зберегли і церковну мову запозичили. Так почалася історія середньовічної латині.

У Середні віки латина була мовою далеко не тільки церкви: латиною писали приблизно все, від філософських трактатів та алхімічних рецептів до любовних віршів і похабних пісень. Латина була мовою високої вченості й водночас із цим універсальним засобом спілкування людей по всій багатомовній Європі (принаймні освічених). Щоправда, у різних регіонах вона була дещо різна: не дивно, адже інтернету в ті часи не було, мовних академій теж, стандартизувати орфографію та граматику було неможливо. Тож кілька століть у Європі існувало фактично кілька варіантів латини - "французька", "британська", "німецька"... Про те, наскільки всі ці варіанти схожі на римський оригінал, ніхто особливо не замислювався. Мова Римської імперії вже давно зажила новим життям.

А потім настав Ренесанс, і всі освічені люди раптом відчули страшний інтерес до античності. А відчувши, задалися питанням: а наскільки "наша" латина схожа на античну? Ні на скільки, вирішили освічені люди і негайно взялися за приведення до ладу всього цього бардаку з десятками латиней. Вони взялися рішуче вичищати неологізми, присікати граматичні помилки і приводити латину до більш-менш початкового вигляду. Середньовічний варіант мови вони гидливо називали "готичним" (у ті часи це була лайка на кшталт "потворний", "варварський") і вважали жахливим знущанням. Загалом, саме ентузіастам часів Ренесансу ми й завдячуємо багатьма знаннями про справжню латинь, а не про середньовічні фантазії на її тему. 

З настанням Нового часу інтерес до стародавньої мови вщух, латинь відійшла на другий план і влаштувалася в класичних гімназіях і на медичних факультетах. Однак ненадовго, лише на якісь півтори сотні років; для мови з такою довгою і багатою історією це зовсім небагато. Уже наприкінці 1980-х рр. почали з'являтися ентузіасти, на кшталт ренесансних, які прагнули повернути латині її основну функцію - розмовну. Католицькі меси та медичні терміни - це добре, звісно, от тільки для живої мови цього замало. А як щодо віршів, мемів, списків покупок, дитячих казок і нетверезих розмов у барі? Це теж важливі сфери використання мови, між іншим! Так з'явився цілий рух популяризаторів латини. Класична книжка для тих, хто хоче привнести трохи латині у своє повсякденне життя - Latin for All Occasions американського письменника Генрі Бірда. Вона вийшла 1990 року, і в ній можна знайти класичні латинські фрази на найрізноманітніші випадки життя. Наприклад: Hostes alienigeni me abduxerunt - "Мене викрали інопланетяни"; Canis meus id comedit - "Цю штуку з'їв собака"; Feles mala! Cut cista non uteris? - "Погана кішка! Чому ти не користуєшся лотком?"... як бачите, латина - дуже гнучка мова, яку можна використовувати в будь-яких ситуаціях.

У Генрі Бірда є ще й така книжка, з латинськими виразами для... екстремальних життєвих ситуацій

А в Італії з 2014 року виходить журнал Hebdomada Aenigmatum - збірка кросвордів латиною. Крім кросвордів, там іноді публікуються новини, комікси і навіть кулінарні рецепти. Журнал користується величезною популярністю, що зайвий раз доводить усім нам затребуваність класичної освіти... ну і де ви ще зможете прочитати рецепт пиріжків або телепрограму латиною? Хтозна, можливо, в майбутньому у цієї мови і носії з'являться. Хоча, як ми бачимо, латині і без них непогано.

Із цієї історії можна вивести цілих три моралі. По-перше, будьте стійкими, як латинь: півтори тисячі років минуло, а вона все ще жива і процвітає. По-друге, будьте незалежними, як латинь, якій навіть носії не потрібні. І по-третє, ламайте стереотипи, як латинь: розвивайтеся, змінюйтеся, не бійтеся нововведень. І не слухайте тих, хто каже, що у вашому віці не слід вигадувати нові слова і говорити про інопланетян.

Женя Орінго