Сердолік поєднує в собі одночасно королівську пристрастну розкіш і затишне осіннє тепло, тож недивно, що цей камінь м'яких відтінків теракоти, золота й полум’я користується любов’ю (і, до речі, асоціюється з коханням) вже не перше тисячоліття.

Сердолік може по праву називатися одним з найстаріших каменів, відомих людям, – поряд з яшмою і лазуритом. Намиста з сердоліку робили вже в часи неоліту, що вже говорити про Давню Грецію, Єгипет чи Крит. У всіх цих культурах сердолік низали в намиста, вставляли в персні, а в Межиріччі з нього різали круглі печатки для підписів на глиняних табличках.

Сердолік здавна полюбляли не тільки за колір і м'який блиск, але і за те, що його було легко обробляти і практично неможливо нічим забруднити – справді ідеальний камінь для печаток. Крім жителів Межиріччя, ці якості в камені цінували також єгиптяни, наприклад, фараон Рамзес II носив золотий перстень з сердоліковою печаткою. 

На фото: каблучка «Ацтек»

Пізніше ці якості виявили і римляни – й також стали робити з сердоліку печатки для скріплення пакетів і конвертів з важливими листами. Камінь дозволяв вирізати на ньому візерунок практично будь-якої складності, так що печатку можна було прикрашати на смак власника. До того ж, не станеш же скріплювати кореспонденцію державної важливості печаткою зі звичайної каменюки, це не по статусу якось... А ось сердолік – це звучить шляхетно.

Але відволічемося від старовинної історії і заглянемо що глибше: всередину гірських пород. Сам по собі сердолік є різновидом кварцу, напрочуд універсального мінералу, здатного ставати практично чим завгодно, будь-якого кольору, відтінку і ступеня прозорості. Сердолік – це кварц з домішкою оксидів заліза, якому, як відомо, багато мінералів і речовин зобов'язані різними відтінками червоного кольору. Залежно від кількості заліза забарвлення каменю може варіюватися – від сонячного жовто-оранжевого до криваво-червоного і майже коричневого, як теракотова глина. Кварц – мінерал з фантазією, тому сердоліки часто прикрашені химерними візерунками зі смужок і хвиль. Втім, можуть зустрічатися і однотонні камені рівномірно насиченого кольору.

На фото:  підвіси «Фангорн» та «Відродження Фенікса»

Як й інші червоні та жовтогарячі камені, сердолік наводив людей давнини на думки про сонце, кров і якості, пов'язані з ними: тепло, енергійність, життєлюбність, рішучість. Ще з античності йому приписували силу наділяти своїх власників вищеназваними якостями. А в Середні віки сердолік взагалі виявився справжнім магічним бестселером: вважалося, що він здатний виправляти людський характер, надаючи йому шляхетності, стійкості, рішучості, а також обдаровуючи власника привабливістю та успіхом в любовних справах. Одним словом, сердолік міг з останнього нікчеми зробити справжнього лицаря. В одному німецькому трактаті XIV століття автор пише:

Wer schwach ist, aber fest sein möchte,

wer lau ist, aber brennen möchte,

wer feig ist, aber kühn sein möchte,

wer Knecht ist, aber Herr sein möchte,

der trage immer einen Karneol.

Хто слабкий, та прагне дужчим стати,

хто в’ялий і сухий, та прагне палати,

хто боягуз, та сміливцем прагне бути,

хто слуга, та воліє повелівати, –

той хай носить сердолік.

На фото: сережки «Ренесанс»

Пробігли сторіччя – а тепле сяйво сердоліка не згасло й не втратило популярності. І сьогодні йому продовжують приписувати магічні та цілющі властивості: встановлення внутрішньої гармонії, зміцнення відносин, приборкання гніву (навіть незважаючи на червоний марсіанський колір), а також лікування купи хвороб, в першу чергу, пов'язаних з кров'ю: рани, порізи, високий кров'яний тиск, проблеми з кровообігом.

Але в першу чергу сердолік люблять, звичайно ж, за його красу: справді, як можна залишитися байдужим до цього каменю – вишукано-аристократичного і в той же час затишно-теплого? Ніяк, отож носіть сердолік в своє задоволення і пам’ятайте: у нього довга історія…

Ольга Орінго