У прагненні дізнатися майбутнє люди звертаються до найрізноманітніших інструментів: карт, кришталевих куль, кавової гущі та чайної заварки (в останнього методу навіть є своя назва - тасеографія). Але іноді трапляються і набагато екзотичніші способи...

Якщо відволіктися від звичних карт, рун і кави, і подивитися ширше, складеться враження, що немає такого предмета, на якому не можна було б ворожити. Політ птахів, розсипане борошно, бараняча лопатка - в різні часи в справу йшли найрізноманітніші речі. Але часом серед них траплялися особливо дивні. Розповімо про п'ять найнезвичніших способів ворожіння - а бонусом будуть екзотичні наукові назви цих самих ворожінь ("тассеографія" - тільки один із прикладів).

1. Ойномантія (або еномантія). Ворожіння за вином. Уже захотілося поворожити, правда? На жаль, у процесі віщування вино не п'ють, а розливають. Ритуал ойномантії відомий зі стародавньої Греції: він називався "коттабос" і являв собою перекидання чаші з вином від людини до людини. Вино в процесі, ясна річ, розливалося і залишало на землі (і, ймовірно, на тих, хто ворожить) плями і розводи. Ці розводи, їхній відтінок і форма, потім тлумачилися; вважалося, що через "коттабос" свою волю висловлює сам бог Діоніс.

2. Аксіномантія - ворожіння на сокирі. Логічно припустити, що таке ворожіння винайшли брутальні вікінги. Але ні - це були все ті ж стародавні греки. Причому ворожили вони вельми своєрідно: поміщали на вістрі сокири округлий агат. Висновки робили на підставі того, як довго агат балансував і в який бік упав. Є припущення, що на сокирах ворожили не тільки греки, а й стародавні іудеї (наприклад, у Псалмі 74 сокири згадуються в доволі дивному і, можливо, магічному контексті). Але подробиць учені поки що не з'ясували.

На фото: сережки "Небесна лицарка"; до речі, ворожіння на мечах, ножах та інших гострих предметах було вельми популярним і називалося "айхмомантія"

3. Біломантія - ворожіння на стрілі або списі. Ще одне брутальне і напрочуд популярне ворожіння, яке практикували греки, вавилоняни і скіфи. Методика була проста: брали кілька стріл (зазвичай три), на них писали формули - умовно кажучи, "варто це зробити", "не варто в жодному разі", або не писали нічого взагалі. Потім ці стріли по черзі випускали; яка полетіла далі - такою і була відповідь від богів. Зрозуміло, далі за всіх могла залетіти й непідписана стріла - це означало, що боги розмовляти не хочуть. До речі, біломантія теж згадується в Біблії: пророк Єзекіїль несхвально відгукується про вавилонського царя, який "потрясає стрілами". Незвичайна думка від людини, чиї одноплемінники не так давно ворожили на сокирах...

4. Гаруспія або гаруспіція. Ворожіння на нутрощах. Рано чи пізно про це слід було б сказати... Одне з найогидніших і найпопулярніших ворожінь в античному світі: для нього потрібна була свіжа печінка жертовної вівці й освічений жрець-гаруспік. За кольором, формою і фактурою печінки гаруспік робив розлогі й докладні передбачення. Певно, ви чули про римських гаруспіків - однак саме ворожіння винайшли зовсім не римляни. Римляни запозичили це чудове мистецтво у своїх попередників-етрусків, які славилися фанатичною релігійністю та складними обрядами. Чого вартий той факт, що в етрусків існували "навчальні посібники" для молодих жерців у вигляді металевих або глиняних моделей овечої печінки, з розподілом на сектори й ділянки та докладними підписами. Один із найвідоміших етруських артефактів, бронзова "печінка з П'яченци", якраз є прикладом такого підручника. 

Та сама бронзова печінка. А у вас в інституті які підручники були?

До речі, до вас могли доходити чутки, що галльські друїди теж практикували гаруспію, але зайшли ще далі: замість овець вони приносили в жерту людей. У своїх "Записках про Галльську війну" Юлій Цезар описує моторошну сцену: друїд у білому одязі особисто вбиває жертву ритуальним кинджалом і починає ворожіння зі спостереження і тлумачення конвульсій. Звучить жахливо, правда?.. Насправді все, написане Цезарем про Галльську війну, слід ділити на десять: від самого початку її доцільність і методи викликали багато запитань у самих же римлян, тож Цезареві треба було терміново вигадати причину, чому цих жахливих, нелюдяних галлів слід завоювати. Звідси і з'явилися ворожіння по людських нутрощах, піраміди з черепів ворогів та інша пропагандистська екзотика. Деякі речі з часом зовсім не змінюються...

5. Орсгонг. Унікальне шведське ворожіння-квест. Слово "årsgång" перекладається як "річний шлях", а саме ворожіння дає можливість напередодні Різдва або Нового року побачити, що очікується в прийдешньому році. Орсгонг влаштовували шведи в Середні віки і аж до XIX століття, і являв він собою ось що. У ніч Різдва або Нового року той, хто ворожить (або та, що ворожить), залишає дім і на самоті вирушає до лісу. Щонайменше за день до ворожіння не можна їсти, пити, дивитися на вогонь і розмовляти з людьми. Перш ніж увійти до лісу, необхідно дістатися до найближчої церкви й обійти її тричі проти годинникової стрілки. Це допоможе підвищити сприйнятливість того, хто ворожить, до того, що чекає на нього в лісі. А чекає на нього багато цікавого... Дорогою йому розкриватимуться картини того, що буде з ним і його громадою наступного року. Але водночас йому всіляко заважатимуть потойбічні сили: шумітимуть, відволікатимуть, часом навіть нападатимуть. Той, хто ворожить, може зіткнутися з гномами, або лісовими ельфами, або демонічними вершниками на примарних конях, але найстрашніша і найбажаніша зустріч - з величезним білим диким кабаном. Кабан лютий і небезпечний, але багато хто щиро бажає зустрічі з ним, тому що в роті він тримає рунний сувій - хто зуміє сувій схопити, стане великим мудрецем і магом... До речі, за мотивами традицій орсгонга 2013 року у Швеції випустили комп'ютерну гру, яка так і називається - Year Walk. Ті самі відчуття, тільки демонічний кабан не з'їсть.

Арт до гри Year Walk

А як ви ставитеся до ворожінь? Чи практикуєте самі щось? Можливо, знаєте інші приклади дивних ворожінь?

Женя Орінго