Перші хвилини, години війни... Тремтіння в кожній клітині тіла - страх, лють, ненависть, що б не робила - всередині, в унісон з сиренами, крик "за що?! чому вони так?.." Впевнена, що ніхто з нас довіку не забуде цей перший день. Скільки жаху ще чекатиме попереду, але осторонь в моїй пам'яті - саме він.
І я чітко пам'ятаю свої відчуття, коли в безкінечному потоці новин - відео з безстрашною жінкою з Генічеська:
"..Возьмите семечки в карманы... Положите сырые, чтоб хоть подсолнухи здесь расли, когда вы здесь ляжете!" - саме тоді вперше я беззаперечно повірила, що Україна вистоїть, більше того - переможе.
...Зі жменею дітей опинилися аж у Гданську. Окрема розмова (і довічна вдячність полякам!) - про гостинність і повсемісно відкриті двері в Польщі... Місцеві жителі, як справжня рідня, оточили нас турботою, допомогли оговтатись, налагодити побут, знайти роботу - допомогли знову відчути тверду землю під ногами, перевести подих, доки ми чекаємо дня, коли рушимо ДОДОМУ.
З часом, потроху повертаючи собі здатність думати про щось, окрім вируючої в Україні війни, ми познайомились з містом і морем.
Сонце, шалений холодний вітер, пінисті хвилі, що, як кажуть місцеві, розсипають, після шторму, крихти бурштину по берегах... Янтар не бачила, але знайшла десяток белемнітів (зкам'янілі рештки древніх молюсків).
Всотовуючи навколишню красу, я продовжувала думати щось своє - і в голові сам по собі народився ескіз:
Повна незгасної жаги квітка, яка тягнеться до неба, до ясного і безпечного майбутнього: здається, ще мить - і пелюстки стануть крилами, піднесуть серцевину-сонце у височінь, щоб випалити, вичистити нечисть з нашої землі і подарувати добрим людям новий, нарешті мирний, день...
В первинному замислі це підвіс на шкіряному шнурі, але може бути й брошка.
Параметри - мені здається, що гармонійно виглядатиме в двох розмірах: або 5,5-6,0 см, або 3,5-4,0 см (особисто мені більше імпонує менший розмір).
По центру - кабошон бурштину, від якого розходяться срібні пелюстки (мені дещо не вистачає таланту зобразити то так, як бачу їх в уяві - сподіваюся на естетичне бачення професіоналів), позаду вони збираються в кільце, через яке проходить шнур. По верху кабошона - півколо марказитів.
На шнурі, збоку від кабошону - по соняшниковій насінині, така ж завершує ланцюжок, що регулює довжину шнура (факультативні елементи).
Дякую за увагу, МИРУ Україні і всім нам!!!
Підвіс "Сонце нового дня"