Усім відомо, що залізо тверде, золото блискуче, срібло шляхетне, а мідь гнучка і пружна. Однак чи всім відомо, що в чистому вигляді всі ці метали мають зовсім інші якості? Ми, напевно, менше цінували б залізо і золото, якби з них не робили сплави.

Сплав - це така суміш речовин, у якій щонайменше один компонент є металом. Цей компонент зазвичай слугує основою, до якої домішується все інше. Утім, так склалося історично, що найзручніше з металами змішувати інші метали. А навіщо взагалі змішувати метали? Хіба найчистіший метал не найкращий? А ось і ні! Чисті метали далеко не завжди бажають виконувати ті функції, які ми від них хочемо. Тож доводиться злегка покращувати природу.

Насправді, якби людство не придумало сплави, наше життя було б набагато важчим. Візьмемо, наприклад, мідь - метал, який люди "приручили" раніше за інших. Спочатку з неї робили буквально все, від сережок до сокир, але дуже швидко зрозуміли, що якраз-таки сокири, і взагалі будь-які інструменти з міді якістю, м'яко кажучи, не вирізняються. Річ у тім, що чиста мідь насправді дуже м'яка, її можна без особливих зусиль гнути. А тепер уявіть собі, як це - працювати мідними інструментами або битися мідною зброєю? Дуже незручно! Наприклад, стародавні єгиптяни, озброєні мідними короткими мечами, були змушені під час боїв періодично зупинятися і випрямляти клинки, що погнулися. Про ацтеків часто кажуть, ніби вони не знали металів: це неправда, вони непогано вміли обробляти мідь, ось тільки інструменти з неї не робили принципово. Річ у тім, що мідні сокири і ножі були за якістю набагато гірші, ніж обсидіанові. Не найкращий стимул для розвитку металургії. Цікаво, що мідні інструменти ацтеки часом продавали сусідам, у яких не було обсидіану, відповідно, не було з чим порівняти. 

М'якість міді довгий час була проблемою, поки людство не відкрило, що мідь можна змішувати з іншими металами. І отримувати бронзу - чудову, пружну, міцну, ще й красиву при цьому. Проблема мечів, що гнуться, і щербатих сокир відійшла в минуле, а людство вступило в нову епоху, яку пізніше за ім'ям чудесного сплаву назвали бронзовою. Хто тепер посперечається, що сплав - двигун історії?

Бронзовий носоріг із стародавнього Китаю

Гаразд, мідь сама по собі м'яка, але як же залізо? Ось де зразок міцності та твердості! І навіть "залізний вік" у нас в історії є... Але і з цим металом не все так просто. Чисте залізо насправді теж доволі м'яке, твердіше, ніж мідь, звісно, але це його єдина перевага. Навіть бронза за якістю набагато краща. Твердість, пружність, гнучкість, ковкість та інші чудові якості заліза - це заслуга різноманітних домішок. Наприклад, невелика домішка вуглецю перетворює залізо на пружну і міцну сталь; домішка побільше - на потужний чавун; трохи нікелю - на легендарне "чорне залізо", яке в давнину можна було добути лише з рідкісних метеоритів, що впали на Землю. Нині ж "чорне залізо", неймовірно міцне і таке, що не боїться високих температур, людина в силах створити і сама.

А як же в такому разі золото? Невже і його "покращують"? Так, і ще й як! Сплавів золота з різними металами неймовірна кількість. У чистому вигляді золото доволі м'яке і в'язке, тому його часто з чимось змішують: з міддю - для міцності, з цинком - для плавкості, з нікелем - для легкості лиття, зі сріблом - для ковкості, гнучкості та красивого зеленуватого відблиску. 

Стовідсоткова чистота металів - явище рідкісне і, правду кажучи, не надто корисне. Різні метали в сплавах немов допомагають один одному проявити свої найкращі якості і разом стати сильнішими і красивішими. Хочеться з цього вивести якусь мораль стосовно людського життя... але ви, напевно, і самі з цим впораєтеся. 

Женя Орінго