Яблуко неодноразово з'являється в міфах і літературі, з ним пов'язано безліч смислів і образів. Неважко припустити, що і в інших сферах мистецтва воно має бути на провідних ролях - наприклад, у живописі. Сьогодні ми поглянемо на найвідоміші «яблучні» картини, а заодно спробуємо зрозуміти, що саме хотів сказати автор, зображуючи яблучко 

Розмову про яблука в живописі буде справедливо почати з художника, який, мабуть, більше за інших любив яблука і частіше за інших робив їх «головними героями» своїх полотен. Мова про Поля Сезанна, знаменитого французького художника часів модерну. Сезанн творив наприкінці XIX століття, якраз за часів відчайдушного пошуку нових форм мистецтва - більш живих, більш точних, таких, що відображають світ навколо з усім притаманним йому хаосом. Колеги Сезанна були переважно імпресіоністами - експериментували зі світлом і кольором, намагалися відтворити на полотні не форми предметів, а погляд на них. Сезанн теж спочатку писав в імпресіоністській манері, але незабаром світла йому стало замало, і він захотів додати в картини ще й рух. Він почав експериментувати з кутами зору і перспективою, а об'єктами його експериментів стали... яблука.

Про одержимість Сезанна яблуками говорили всі - від його друзів і колег до мистецтвознавців і біографів. Усі з подивом відзначали, що яблуко для художника, схоже, означає значно більше, ніж просто плід, і навіть більше, ніж звичний символ спокуси і гріхопадіння, вічного життя і всього іншого. Рідкісна картина Сезанна обходилася без яблук; зберігся навіть ескіз автопортрета - обличчя художника і поруч, на рівні очей, яблуко. Але чому він так виділяв саме цей фрукт? Загадка. Нічого дивного, що саме яблуко Сезанн обрав для свого найвідомішого і найскандальнішого мистецького експер​именту. 

Натюрморт «Кошик яблук» став справжнім проривом у живописі. Художники і до Сезанна дозволяли собі різні вольності з композицією, але вони, принаймні, дивилися на неї з однієї точки. Сезанн же спробував подивитися одразу з кількох - нібито він ходив навколо столу з яблуками і намагався зафіксувати мінливий ракурс. Погляньте самі: на картині немає жодної прямої горизонтальної лінії! Кошик перекинутий, пляшка на столі нахилена, а сам стіл начебто перебуває у двох площинах одночасно - порівняйте його правий і лівий боки. А в центрі всього, ясна річ, яблука. Вони повертаються різними боками, заповнюють собою картину і дають їй колір і яскравість. Ось так за допомогою яблук робиться революція в мистецтві... Сам Сезанн перед своєю першою виставкою так і заявляв: «Я хочу здивувати Париж яблуком!». Щоправда, одним Парижем здивування не обмежилося: «яблучні» полотна Сезанна створили абсолютно новий напрямок живопису - кубізм. 

Ще одна дуже відома (і дуже загадкова) картина з яблуком - «Син людський» бельгійського художника Рене Магрітта. Магрітт був сюрреалістом і писав витончені та загадкові картини з напрочуд спокійною та навіть дещо сомнамбульською атмосферою. Дивацтва в них проявляються ненав'язливо й елегантно, водночас не помітити їх неможливо. Картини Магрітта нагадують сновидіння, де з погляду сплячого відбуваються цілком розумні та зрозумілі дії, що разом збираються в абсолютно фантастичну та незрозумілу картину.

У «Сині людському» ми саме це й бачимо. Цілком звичайний чоловік у костюмі й казанку, цілком звичайний краєвид за його спиною - море й хмари, цілком звичайне зелене яблуко, що чомусь ширяє в повітрі й повністю закриває обличчя чоловіка. Точніше, майже все - через яблуко частково видно око, щоправда, дивиться це око не на глядача, і не на яблуко, а кудись у простір. Що тут узагалі робить яблуко? Хто ця людина? Що взагалі це все означає, і чому картина називається «Син людський»? У цьому безумовно має бути якийсь сенс.

Магрітт любив писати загадкові картини, проте майже ніколи не давав до них коментарів. Загадка має бути загадкою, хочете ясності - придумуйте відповіді самі. Однак для «Сина людського» він зробив виняток: «Усе, що ми бачимо, приховує щось інше, ми завжди хочемо бачити те, що приховано тим, що ми бачимо. Існує інтерес до того, що приховано і що видиме нам не показує». Іншими словами - яблуко приховує обличчя людини, і саме тому обличчя викликає у глядача інтерес. Можливо, за яблуком - звичайнісінька, нічим не примітна людина, яких вулицями сотні ходять. Але саме яблуко робить її цікавою, змушує глядача придивлятися, вгадувати, припускати... Так за допомогою яблука можна створити справжнісіньку магію і підчепити на гачок людське сприйняття. До речі, що за обличчя за яблуком, насправді зовсім не таємниця: «Син людський» - це автопортрет Магрітта.

Яблука і яблуні слугували натхненням для австрійського художника Густава Клімта. Більшість знає Клімта за його яскравими, підкреслено декоративними картинами: «Поцілунок», “Юдиф і Олоферн”, “Портрет Аделі Блох-Бауер I” і багато інших. Картини Клімта - це яскраві фарби, золото, потужні, чіткі лінії, постаті, що немов виступають із полотна... Невже цю витончену яблуню теж намалював Клімт? Так, це теж він: фігури і портрети Клімт писав як «парадні» роботи, а в пейзажах експериментував, грався з різними стилями, досліджував можливості кольорів і фарб, одним словом, відпочивав від «основної» роботи. «Яблуня I» написана 1911 року і більше схожа на вишитий візерунок, ніж на полотно. Картина навмисно зроблена строкатою, візерунчастою і підкреслено плоскою: Клімт уже познайомився з авангардом і абстракціонізмом, він немов заявляє: те, як написана картина, анітрохи не менш цікаве, ніж те, про що вона написана.

Можливо, вам теж знайомі картини на «яблучну» тематику? Чи, може, вам самим у художній школі доводилося тренуватися малювати етюди на яблуках? 

Женя Орінго